міжнародна та хімічна назви: доксорубіцин;(8S-цис)-10-(3-аміно-2,3,6-тридезоксі-альфа-L-ліксогексо-піранозил)оксі-7,8,9,10-тетра-гідро-6,8,11-тригідроксі-8-(гідроксилацетил)-1-метоксі-5,12-нафтацендіон(у вигляді гідрохлориду);
основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована масачервоного кольору;
склад: 1 флакон містить доксорубіцину гідрохлориду 10 мг або 50 мг;допоміжні речовини: лактоза, метилпарабен.
Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину дляінфузій.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні таімуномодулювальні засоби. Цитотоксичні антибіотики. Код ATC L01D B01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Доксорубіцин є протипухлинним антибіотикомз групи антрациклінів, виділений з культури Streptomyces peuceus var. caesius.Доксорубіцин швидко проникає у клітини, взаємодіє з ДНК, щоперешкоджає синтезу нуклеїнових кислот. Викликає значне гальмування мітотичноїактивності та сприяє виникненню хромосомних аберацій. У дослідженнях натваринах було показано, що препарат активний відносно експериментальних пухлинта є імуносупресором. Здатний спричинювати різноманітні токсичні ефекти:кардіотоксичний ефект (кролики, щури), атрофію яєчок (щури), мієлосупресію (всівиди експериментальних тварин).Фармакокінетика.Після внутрішньовенного введеннядоксорубіцину відбувається швидке зниження його концентрації у сироватці крові,що супроводжується невисоким рівнем екскреції із сечею та жовчю, що свідчить пророзподіл активної речовини у тканинах організму. Виведення із плазми доксорубіцину гідрохлориду відбувається затрифазним принципом із середнім періодом напіврозпаду 12 хвилин, 3,3 години та29,6. Доксорубіцину гідрохлорид метаболізується редукцією карбонілу в активнийспирт, доксорубіцинол і неактивні аглікони. Інші неактивні метаболіти буливиявлені в сечі та жовчі.Погане функціонування печінки, про що свідчить підвищений сироватковийбілірубін, сприяє уповільненню виділень, збільшенню утримання та накопиченнюдоксорубіцину гідрохлориду та його метаболітів у плазмі та тканинах. Інші відхилення функції печінки не є передбачуваними.Близько 4 – 5% введеної дози виводиться із сечею через 5 днів. Виділення ізжовчю становлять найбільшу частину – 40 – 50% введеної дози виявляються в жовчіабо калі через 7 днів.
Показання для застосування. Лікування неопластичних утворень,таких як рак молочної залози, легенів, сечового міхура, щитовидної залози,яєчників; саркоми кісток, саркоми м’яких тканин; лімфогранулематозу танеходжкінських лімфом, нейробластоми, пухлини Уільямса, гострого лімфобластноголейкозу та гострого мієлобластного лейкозу. Лікування поверхневих пухлинсечового міхура (може застосовуватися внутрішньоміхуровий шлях введення).
Спосіб застосування та дози. Адросал Швидкорозчинний слідвводити виключно внутрішньовенно, для локально-регіонального лікування пухлин –повільно внутрішньоартеріально чи місцево (внутрішньоміхурове введення задопомогою катетера). При внутрішньовенному введенні Адросалу Швидкорозчинногорекомендовано застосовувати повільно струминне вливання (протягом 2 – 5 хвилин)із фізіологічним розчином (концентрація – 2 мг/мл), попередньо переконавшись,що голка правильно введена у вену. Така методика знижує ризик виходу препаратуіз судини у тканини і запезпечує можливість відмивання вени після введенняпрепарату.Внутрішньовенні інфузії: при використанні Адросалу Швидкорозчинного якмонотерапії для дорослих рекомендується застосовувати дозу 60 – 75 мг/м2поверхні тіла кожні три тижні. Дозу слід добирати індивідуально, залежно відрезервів кісткового мозку. Хворим із недостатністю кісткового мозку, що єнаслідком попередньо проведеної терапії, а також хворим похилого вікурекомендовано застосовувати нижчу дозу (60 мг/м2). Зазначена дозавводиться одноразово чи розподіляється на 2 – 3 ін’єкції протягом 2 – 3наступних днів.Альтернативний курс лікування – 30 мг/м2 на добувнутрішньовенно протягом трьох наступних діб.Курс лікування слід повторювати кожні 4 тижні. Курсова дозаАдросалу Швидкорозчинного при внутрішньовенному введенні не повиннаперевищувати 550 мг/м2 поверхні тіла.Адросал Швидкорозчинний також широко застосовується укомбінованій хіміотерапії. У комбінації з іншими мієлосупресивними препаратамиАдросал Швидкорозчинний призначають у дозі 25 – 50 мг/м2 кожні 3 – 4тижні та у дозі 60 – 75 мг/м2 у комбінації з препаратами, що не ємієлосупресорами.Для хворих із порушенням функції печінки дози АдросалуШвидкорозчинного мають бути зниженими. Як правило, коли рівень сироватковогобілірубіну дорівнює 1,2 – 3 мг і затримка бромсульфалеїну – 9 – 15%,рекомендовано застосовувати половину звичайної дози Адросалу Швидкорозчинного.При вищих рівнях сироваткового білірубіну та затримці бромсульфалеїнурекомендовано застосовувати 1/4 звичайної дози. Зважаючи на незначну екскреціюАдросалу Швидкорозчинного нирками, порушення функції нирок середньої тяжкостіне потребує зменшення рекомендованої дози.Внутрішньоміхурові інстиляції. Рекомендована доза длявнутрішньоміхурового лікування становить 30 – 50 мг на інстиляцію з інтерваломвід одного тижня до одного місяця. Частота введення препарату та тривалістьлікування добираються індивідуально, залежно від того, лікування єпрофілактичним або терапевтичним. Адросал Швидкорозчинний абсорбується ізсечового міхура та потрапляє у кровоток у незначній кількості, тому привнутрішньоміхуровому введенні ризик виникнення системних побічних ефектів єзначно нижчим, ніж при внутрішньовенному введенні препарату. Рекомендованаконцентрація розчину – 1 мг/1 мл води для ін’єкцій.Правила проведення внутрішньовенної інфузії. Повільно введіть АдросалШвидкорозчинний в трубку внутрішньовенної крапельниці з ін’єкцією хлоридунатрію 0,9 % чи декстрози 5 %. Прикріпіть трубку до голки, вставленій у великувену. Уникайте введення у вени біля суглобів і в кінцівки з порушеним венознимабо лімфатичним відтоком. Швидкість введення залежить від розміру вени та дози,проте вона не повинна бути менше 2 хвилин. Поява біля місця введенняеритематичних смуг і почервоніння обличчя може свідчити про надто швидкевведення. Відчуття печіння може свідчити про перивенозну інфільтрацію, в разіякої інфузія повинна бути негайно припинена та перенесена в іншу вену.Спосіб приготування розчину. Розбавте вміст флакона з 10 мг порошку з 5мл, флакона з 50 мг порошку – з 25 мл стерильної води для ін’єкцій, щоботримати кінцеву концентрацію 2 мг/мл. Бактеріостатичні розчинники нерекомендовані. Рекомендуєтьсяпризначення більш низьких доз або збільшення інтервалів між циклами дляпацієнтів, які раніше отримували масивну протипухлинну терапію; для дітей; дляпацієнтів літнього віку; для пацієнтів з ожирінням (якщо маса тіла – більше130% від ідеальної, відмічається зниження системного кліренсу доксорубіцину), атакож для пацієнтів з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку.
Побічна дія. При внутрішньовенному введенні АдросалуШвидкорозчинного мієлосупресія та кардіотоксичність є основними небажанимиреакціями. Мієлосупресія виявляється у вигляді дозозалежноїоборотної лейкопенії і нейтропенії. Можливий також розвиток тромбоцитопенії таанемії. Лейкопенія звичайно досягає найбільш низького значення через 10 – 14днів після введення препарату, відновлення картини крові звичайноспостерігається на 21-й день. Проявом ранньої (гострої) кардіотоксичностідоксорубіцину є, в першу чергу, синусова тахікардія і/або аномалії на ЕКГ(неспецифічні зміни хвиль ST-T). Також можуть відмічатися тахіаритмії(включаючи і шлуночкову тахікардію), шлуночкова екстрасистолія, а такожбрадикардія, атріовентрикулярна блокада і блокада ніжок пучка Гіса. Виникненняцих явищ не завжди є прогностичним чинником розвитку згодом відстроченоїкардіотоксичності, вони рідко бувають клінічно значущими і не вимагають відмінитерапії доксорубіцином. Пізнє ураження міокарда виявляється зниженням фракціївикиду лівого шлуночка без клінічних симптомів і/або симптомами хронічноїсерцевої недостатності (ЗСН), такими як задишка, набряк легенів, периферичнінабряки, кардіомегалія і гепатомегалія, олігурія, асцит, ексудативний плеврит,ритм галопу. Також можуть відзначатися явища перикардиту і міокардиту. Найбільштяжкою формою, спричиненою антрациклінами кардіоміопатії, є небезпечна дляжиття хронічна серцева недостатність, що обмежує кумулятивну дозу препарату.Флебіт, тромбофлебіт, тромбоемболічні ускладнення, включаючи емболію легеневоїартерії.Облисіння є найчастішим побічним ефектом приблизно у85% хворих, які приймають препарат; у чоловіків алопеція звичайно супроводжуєтьсязупинкою росту бороди. Після закінчення лікування, волосся як правило, починаєрости знову. Через 5 – 10 днів після першого введення препарату можерозвинутися стоматит, що характеризується появою болючих ерозій, особливо набокових поверхнях язика та на слизовій оболонці під язиком. При триденномурежимі введення Адросалу Швидкорозчинного імовірність розвитку стоматиту таступінь його тяжкості зростають.Можуть мати місце розлади шлунково-кишкового тракту,такі як нудота, блювання, пронос.Тяжкі ураження навколишніх тканин, включаючи некроз,звичайно спостерігаються при виході Адросалу Швидкорозчинного із судини втканини під час ін’єкції, особливо при тонких венах або повторному використанніоднієї вени. Є повідомлення про розвиток склерозу вен.Можуть спостерігатися такі побічні явища, якалергічні реакції, кон’юнктивіт, сльозотеча.Внутрішньоміхуровий шлях введення. Можутьспостерігатись такі небажані реакції, як гематурія, печіння у міхурі та вуретрі, розлади сечовипускання: болісне, утруднене сечовипускання, частесечовипускання. Звичайно ці реакції помірні та короткотривалі.
Протипоказання. Лікування Адросалом Швидкорозчинним протипоказано:хворим з гострою мієлосупресією, спричиненою попередньоюхіміо- чи променевою терапією;хворим, які вже пройшли курс лікування кумулятивними дозамиАдросалу Швидкорозчинного, епірубіцину та даунорубіцину (див. “ОСОБЛИВОСТІЗАСТОСУВАННЯ”).Лікування Адросалом Швидкорозчинним не рекомендовано хворимна кардіопатію та таким, які мають кардіопатію в анамнезі.Внутрішньоміхурова терапія Адросалом Швидкорозчиннимпротипоказана хворим з пухлиною сечового міхура, ускладненою звуженням уретри(не можна застосовувати уретральні катетери), а також хворим на інфекціюсечового тракту, що не піддається традиційній терапії.До протипоказань також належать також гіперчутливість догідроксибензоатів, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, тяжкі порушення функціїнирок і печінки, гострий цистит, тяжкі захворювання серця, виразкова хворобашлунка і дванадцятипалої кишки, туберкульоз, кровотечі, цистит (длявнутрішньоміхурового введення), вагітність, лактація.
Передозування. Гостре передозування Адросалу Швидкорозчинногопризводить до тяжкої мієлосупресії (в основному лейкопенія та тромбоцитопенія),гастроінтестинальних токсичних ефектів (мукозид) та до гострого ураженнясерцевого м’яза. Лікування гострого передозування потребує госпіталізації,внутрішньовенне введення антибіотиків, трансфузії гранулоцитарної татромбоцитарної маси та лікування проявів гастроінтестинальної такардіотоксичності. Можливо застосування гемопоетичного ростового чинника.Хронічне передозування спостерігається тоді, коли загальнакумулятивна доза перевищує 550 мг/м2. Вона підвищує ризиккардіоміопатії та може призвести до хронічної серцевої недостатності. У такомуразі лікування повинно бути таким, як при хронічній серцевій недостатності, тавключати препарати дигіталісу, діуретики, периферичні вазодилятатори таінгібітори АПФ.
Особливості застосування. Під час лікування АдросаломШвидкорозчинним необхідно регулярно проводити обстеження хворого. Зважаючи наможливість розвитку мієлосупресії, необхідно ретельно контролювати рівеньеритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. При використанні рекомендованої схемилікування Адросалом Швидкорозчинним лейкопенія звичайно є тимчасовою, сягаючимінімального рівня через 10 – 14 днів після введення препарату. Нормалізаціязвичайно спостерігається до 21-го дня. Перед і під час лікування слідконтролювати функцію печінки за допомогою клінічних і лабораторних тестів.Особливу увагу слід приділяти кардіотоксичності АдросалуШвидкорозчинного.З обережністю призначають дітям до 2 років та особам старше70 років (висока ймовірність кардіотоксичного ефекту).Стоматологічні втручання слід проводити до початку терапії.Під час терапії пацієнт повинен вживати велику кількість рідини.Хоча при застосуванні Адросалу Швидкорозчинного укумулятивній дозі 550 мг/м2 ризик виникнення серцевої недостатностідуже невеликий (< 1%), при підвищенні дози він значно зростає. Для хворих,які пройшли курс променевої терапії медіастенальної зони, максимальна дозаповинна бути знижена до 400 мг/м2. При визначенні індивідуальноїкумулятивної дози Адросалу Швидкорозчинного слід враховувати попереднє чисупутнє лікування іншими потенційно кардіотоксичними препаратами, такими якциклофосфамід і даунорубіцин. Серцева недостатність може виникнути через кількатижнів після припинення лікування Адросалом Швидкорозчинним; при цьомутрадиційна терапія, що стимулює діяльність серця, часто є неефективною. До тапісля кожного курсу лікування слід робити ЕКГ. Такі зміни на ЕКГ, якзгладжування зубця Т, інверсія чи депресія S-T або ознаки аритмії,необов’язково означають, що лікування Адросалом Швидкорозчинним слід припинити.Тоді як зниження вольтажу QRS слід вважати переконливішим показникомкардіотоксичності. При розвитку кардіотоксичного ефекту необхідно ретельнозважити переваги, пов’язані із довготривалою хіміотерапією, у порівнянні зризиком необоротного ураження міокарда. У разі прийняття високої кумулятивноїдози Адросалу Швидкорозчинного кардіотоксичність може розвинутись беззазначених змін на ЕКГ.Вплив Адросалу Швидкорозчинного на чоловічу та жіночуфертильність, тератогенна дія, а також імовірне ураження плода ще не одержаливідповідної оцінки. Однак експериментальні дані свідчать, що АдросалШвидкорозчинний може знизити життєздатність плода, тому препарат не слідпризначати в період вагітності. Як і більшість цитотоксичних і мієлосупресивнихпрепаратів, Адросал Швидкорозчинний є канцерогеном для тварин. Через 1 – 2 дніпісля введення може виникнути червоне забарвлення сечі. Щоб запобігтипотраплянню розчину Адросалу Швидкорозчинного на шкіру, при роботі з препаратомслід користуватися рукавичками. При потраплянні на шкіру її слід негайнопромити водою з милом. Особливу обережність слід виявляти привнутрішньоміхуровому введенні препарату: під час інстиляції та одразу після неїслід ретельно промити періуретральну зону.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Адросал Швидкорозчинний неслід змішувати з гепарином, дексаметазоном, фторурацилом, амінофіліном,цефалотином через можливість утворення осаду.Адросал Швидкорозчинний можна застосовувати у комбінації зіншими хіміотерапевтичними протипухлинними засобами, однак лікарські засоби неповинні змішуватись в одному шприці.Посилює побічні ефекти живих вірусних вакцин.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей,захищеному від світла місці при температурі не вище 25ºС. У розчиненомувигляді Адросал Швидкорозчинний можна зберігати у захищеному від світла місціпротягом 24 годин при температурі не вище 25°С або протягом 48 годин притемпературі 2-8°С. Термінпридатності – 2 роки.
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
(0412) 46 01 50