oсновніфізико-хімічні властивості

: від білого до майже білого кольору, круглі плоскі таблеткиіз скошеними краями та з лінією розлому на одному боці та гладенькі з іншогобоку.

Склад:діюча речовина: 1 таблетка містить ставудину –30,0 мг; ламівудину – 150 мг; невірапіну – 200,0 мг;допоміжні речовини: крохмаль, целюлозамікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, лактоза, натрію метилпарабен, натріюпропілпарабен, магнію стеарат, тальк, натрію крохмаль гліколят, кросповідон,повідон К-30, вода очищена.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби прямої дії.Код АТС J05А Х.

Фармакологічні властивості:

фармакодинаміка.Ламівудин і ставудин є сильнимиінгібіторами ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Ламівудин високосинергічний зі ставудином вуповільненні реплікації в культурі клітин. Обидва препарати послідовнометаболізуються внутрішньоклітинною кіназою до 5-трифосфатів (ТФ). Ламівудин-ТФі ставудин-ТФ є конкурентними субстратами для зворотної транскриптази вірусуімунодефіциту людини. Головним механізмом антивірусної активності є втручання увигляді монофосфату в ланцюг вірусної ДНК, результатом чого буде припинення їїреплікації. Трифосфати ламівудину і ставудину виявляють значно меншуспорідненість з ДНК-полімеразою клітини-хазяїна. В клінічних дослідженнях булопоказано, що комбінація ламівудину і ставудину знижує кількість ВІЛ і збільшуєкількість СД-4 клітин. Останні клінічні дані свідчать про те, що ламівудин укомбінації зі ставудином або з іншими режимами лікування, що містять ставудин,суттєво знижує ризик прогресування хвороби і смертність від неї. Невірапін, щовходить до складу Антивіру, є ненуклеозидним інгібітором зворотноїтранскриптази ВІЛ-1. Безпосередньо зв’язується зі зворотною транскриптазою іблокує РНК- і ДНК-залежні реакції ДНК-полімерази, порушуючи каталітичний центрферменту. Дія невірапіну не є конкурентною відносно нуклеозидів і трифосфатівнуклеозидів.

фармакокінетика. Ламівудин і ставудин добреабсорбуються з шлунково-кишкового тракту. Біодоступність ламівудину у дорослихпри прийомі всередину становить 80 – 85 %, у ставудину – 78–86 %. Після прийомупрепарату Смакс ламівудину і ставудину становить 1,5 (1,3 – 1,8)мкг/мл і 1,8 (1,5 – 2,2) мкг/мл відповідно. Середній Тмаксламівудину і ставудину становить 0,75 (0,5 – 2,0) години і 0,5 (0,25 – 2,0)години. Ламівудин і ставудин проникають у ЦНС і досягають спинномозковоїрідини. Ламівудин виводиться головним чином із сечею шляхом ниркової екскреціїв незміненому вигляді. Середній системний кліренс ламівудину становитьприблизно 0,32 л/год/кг, з переважно нирковим кліренсом (більше 70 %) шляхоморганічної транспортної катіонної системи. Ставудин метаболізується шляхомфосфорилування, з утворенням активного метаболіту – ставудину трифосфату. 40 %ставудину виводиться із сечею в незміненому вигляді. Період напіввиведення -1,0 - 1,6 год. Невірапін, що входить до складу препарату, швидко абсорбується (більше 90 %). Невірапін є ліофільноюречовиною і практично не іонізується при фізіологічному значенні рН, добрерозподіляється в тканинах людини, проникає через плацентарний бар’єр івиводиться з грудним молоком. Біотрансформується за допомогою печінковихмікросомальних ферментів системи цитохрому Р450, переважноізоферментами СYP3A, з утворенням декількох гідроксильованих метаболітів.Виводиться нирками (близько 80 %) у вигляді кон′югованих з глюкуроновоюкислотою метаболітів, у незначних кількостях – у незміненому вигляді.

Показання для застосування. Антивір показаний для лікуванняВІЛ-інфекцій у пацієнтів, у яких стабілізувався стан при прийомі невірапіну вдозі 200 мг 2 рази на день, і в яких виражена адекватна переносимістьневірапіну.

Спосіб застосування та дози. Рекомендована доза для дорослих –по 1 таблетці двічі на день. Препарат повинен призначати лікар, який має досвідлікування хворих на ВІЛ-інфекцію.

Побічна дія. Головний біль, стомленість,нудота, діарея, блювання, біль і спазми у животі, безсоння, кашель, назальнісимптоми і біль у м’язах. Можливий макуло-папульозний еритематозний шкірнийвисип, який супроводжується свербіжем або без нього. Повідомлялося про випадкипанкреатиту і периферичної нейтропатії. Можливі тяжка нейтропенія, лейкопенія,анемія. Спостерігались анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк,кропив’янка, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.Подальші побічні реакції відмічалися також при лікуванні, однак виявити їхнійвзаємозв’язок з прийомом препарату важко, особливо у випадках з тяжкимизагостреннями на фоні розвинутої стадії захворювання, такими як: міопатія,панцитопенія з гіпоплазією кісткового мозку та ізольованою тромбоцитопенією,ацидоз з відсутністю гіпоксемії, захворювання печінки.

Протипоказання. Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату.Антивір протипоказаний пацієнтам, які тільки розпочали приймати невірапін іїхній стан не є стабілізованим для прийому невірапіну 200 мг 2 рази на добу.Препарат не призначають дітям віком до 12 років. Антивір під час вагітності слід приймати лишетоді, коли можливий ефект від лікування перевищує можливий ризик. Припризначенні Антивіру жінкам, які годують груддю, треба вирішити питання щодоприпинення годування.

Передозування. Існують дані про випадкипередозування препарату в добовій дозі, еквівалентній 800–1800 мг невірапіну надобу, з тривалістю лікування до 15 днів. У пацієнтів при цьому спостерігалисянабряк, вузлувата еритема, втомлюваність, гарячка, головний біль, безсоння,нудота, утворення інфільтратів у легенях, висипи, запаморочення, блювання івтрата маси тіла. Після відміни препарату відмічено зворотний розвиток усіхсимптомів. Антидот невідомий. В разі передозування за пацієнтом потрібноспостерігати з метою виявлення токсичних змін і при необхідності проводитистандартну підтримуючу терапію. Може бути застосований постійний гемодіаліз.

Особливості застосування. Перші 8 тижнів лікування єкритичним періодом, що потребує ретельного нагляду за пацієнтами для швидкоговиявлення можливих тяжких шкірних реакцій, які загрожують життю, вираженогогепатиту або печінкової недостатності. Прийом препарату слід припинити привиявленні вираженого висипу або висипу в сполученні з гарячкою, утвореннямвезикул, ураженням ротової порожнини, кон’юнктивітом, набряком обличчя,міалгією або артралгією, загальною слабкістю, а також при виражених змінахпечінкових проб, еозинофілії, гранулоцитопенії, гепатиті, нирковійнедостатності або у разі появи ознак порушень функцій інших внутрішніх органів.У таких випадках препарат повторно не призначають. Хворим з печінковою інирковою недостатністю потрібна корекція дози або ж прийом окремих формламівудину і ставудину. Корекція дози необхідна при зниженні рівню гемоглобінунижче 9 г/дл (5,59 ммоль/л) або при зменшенні кількості нейтрофілівнижче 1,0х109/л. Прийом препарату не зменшує ризику передачі ВІЛ-1при статевому контакті. При виникненні сонливості пацієнтам, які приймаютьАнтивір, слід відмовитися від керування автомобілем і машинним обладнанням.

Взаємодіяз іншими лікарськими засобами. Застосування ко-тримоксазолу на 40 % збільшує рівеньламівудину. Не рекомендується одночасне застосування ламівудину івнутрішньовенні ін’єкції ганцикловіру або фоскарнету. При застосуванні Антивіруодночасно з фенітоїном необхідно ретельно контролювати рівень фенітоїну вкрові. Застосування парацетамолу збільшує ризик нейтропенії, особливо прихронічній терапії. Ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин,кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, клофібрат, дапсон іізоприназин можуть змінювати метаболізм ставудину, тому слід дотримуватиобережності при одночасному застосуванні цих ліків з Антивіром. Нефротоксичнізасоби або препарати з мієлосупресивними властивостями збільшують ризиквиникнення побічних реакцій. Антивір може зменшувати концентрації оральнихконтрацептивів у плазмі і, таким чином, знижувати їхню ефективність. Приодночасному затосуванні кетоконазолу і Антивіру відмічається зниження AUC і Смакскетоконазолу. Не рекомендується призначати Антивір разом з препаратами, щомістять звіробій. Внаслідок особливостей метаболізму метадону Антивір можезнижувати концентрацію метадону в плазмі крові шляхом посилення метаболізму впечінці. У пацієнтів, які одночасно отримували ці препарати, відмічалисьвипадки розвитку наркотичного синдрому відміни метадону (при застосуванні такоїкомбінації слід контролювати стан хворого та коректувати дозу метадону).

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурідо +25 ОС, в cухому, захищеному від світла та недоступному для дітеймісці.Термін придатності – 1,5 року. а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z