основні фізико-хімічні властивості: круглі, плоскі таблетки білого або майжебілого кольору, з фаскою, з рискою на одному боці і гравіруванням А+L - наіншому;
склад: 1 таблетка містить амлодипіну 5 мг (у формі 6,94 мг амлодипінубезилату) і лізиноприлу 10 мг (у формі 10,88 мг лізиноприлу дигідрату);допоміжні речовини: магнію стеарат, натрію карбоксиметилкрохмаль (типуА), целюлоза мікрокристалічна.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Інгібітори АПФ у комбінації з антагоністамикальцію. Код АТС C 09 BB06*.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Комбінований препарат, що містить дві діючі речовини.Перша діюча речовина, лізиноприл, належить до групи інгібіторів ангіотензинконвертуючого ферменту,він знижує рівні ангіотензину-II і альдостерону в плазмі крові й одночасно підвищуєрівень брадикініну, який розширює судини. Під його дією знижується периферичнийопір судин, артеріальний тиск, а хвилинний об’єм може збільшуватися. Частотасерцевих скорочень практично не змінюється, підсилюється нирковий кровотік. Ухворих з гіперглікемією лізиноприл бере участь у відновленні порушеноїендотеліальної функції.Антигіпертензивна дія починається через 1 годину після прийому,максимум дії відмічається через 6 годин після прийому. Тривалість дії – 24години, але це залежить від застосованої дози. Ефективність лізиноприлузберігається і при тривалому його застосуванні. При перериванні терапії невідмічалося різкого й інтенсивного підвищення артеріального тиску (reboundeffect).Хоча первинна дія лізиноприлу здійснюється через систему ренін –ангіотензин – альдостерон, він був ефективний і при низькому рівні реніну.У хворих на цукровий діабет не відмічали зміни рівня глюкози в кровіабо підвищення частоти гіпоглікемії.Інший компонент препарату - це амлодипін, антагоніст кальцію, похідне дигідропіридину.Блокуванням так званих повільних кальцієвих каналів перешкоджаєнадходженню іонів кальцію через клітинну мембрану в м’язові волокна серця ігладенької мускулатури стінок судин. Під його дією знижується тонус судин (артеріол)і периферичний судинний опір. Розширенням артеріол і зниженням постнавантаженняамлодипін реалізує антиангінальну дію. У зв’язку з тим, що він не спричинюєрефлекторну тахікардію, знижується потреба міокарда в енергії й у кисні.Амлодипін, імовірно, розширює коронарні судини (артерії і артеріоли) як наздорових, так і на скомпрометованих ділянках серця, поліпшуючи постачаннякиснем. Амлодипін після перорального введення швидко всмоктується, широкорозподіляється в організмі і виділяється повільно, це забезпечує тривалий часдії та робить можливим його одноразовий прийом.У хворих на артеріальну гіпертензію амлодипін в одноразовій добовійдозі клінічно достовірно знижує артеріальний тиск щонайменше протягом 24 годин яку положенні пацієнта стоячи, так і лежачи.Дія амлодипіну розвивається повільно, тому ймовірність гостроїгіпотензії мала.Амлодипін не має несприятливої метаболічної дії, не впливає на рівніліпідів у плазмі крові.Препарат можна призначати хворим, на бронхіальну астму, цукровий діабеті подагру.Антагоніст кальцію може спричинити підвищення активностіренін-ангіотензин-альдостерону, а введений до складу препарату лізиноприлзабезпечує нормалізацію реакції організму на навантаження сіллю шляхом контррегуляціїсистеми ренін-ангіотензин-альдостерон.Фармакокінетика. Лізиноприл як активний препарат інгібіторуангіотензинконвертуючого ферменту у незміненій формі потрапляє в кровообіг.Максимальна концентрація в плазмі крові реєструється приблизно через 6 годинпісля прийому. Біологічна доступність препарату – 29 %. Крім інгібітораангіотензинконвертуючого ферменту, з іншими білками плазми крові незв’язується. В організмі не піддається метаболізму, виділяється із сечею внезмінному вигляді. Період напіввиведення – 12,6 годин. Вільна частиналізиноприлу швидко виділяється, а та частина, що зв’язана з інгібіторомангіотензинконвертуючого ферменту, виділяється більш повільно, що сприяєтривалій дії препарату.При захворюванні нирок виділення зменшується, тому в такому випадкуможе виникнути потреба знизити дозу препарата. Лізиноприл піддаєтьсягемодіалізу.Амлодипін після перорального введення з шлунково-кишкового трактувсмоктується повільно, майже стовідсотково. Прийом їжі не впливає на йоговсмоктування. Максимальна концентрація в плазмі крові визначається через 6-10годин після прийому. Біологічна доступність амлодипіну близько – 64-80 %, об’ємрозподілу близько –20 л/кг. 95-98 % амлодипіну зв’язується з білками плазмикрові. Він метаболізується в печінці до неактивного метаболіту. Із сечеювиділяється близько 10 % основної речовини і 60 % метаболітів. Елімінаціядвофазна, період напіввиведення в середньому становить 35-50 годин. Стійкарівноважна концентрація встановлюється після регулярного 7-8-добового прийому.Амлодипін метаболізується в основному в печінці, до неактивних сполук, 10 %виділяється із сечею в незміненому вигляді. Амлодипін не піддаєтьсягемодіалізу.Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові у молодих і влітніх схожий. У літньому віці виділення амлодипіну трохи знижується,збільшується площа під кривою концентрації-часу (AUC) і час напіввидення. Призастосуванні в подібних дозах молоді і літні переносили препарат добре, томулітні хворі можуть приймати його у звичайній дозі.У випадку печінкової патології час напіввиведення амлодипінуподовжується.При захворюваннях нирок концентрація амлодипіну в плазмі крові іступінь ураження нирок не залежні.При прийомі препарату Екватор, взаємодія між діючими речовинами неочікується, що підтвердилося фармакокінетичими дослідженнями. Важливіфармакокінетичні показники (площа під кривою концентрації-часу (AUC),максимальна концентрація, час досягнення максимальної концентрації, часнапівіснування) не відрізнялися при застосуванні діючих речовин у комбінаціїабо окремо.Всмоктування активних інгредієнтів Екватору не залежить від прийомуїжі.У зв’язку з тим, що діючі речовини Екватору тривалий час присутні ворганізмі, препарат придатний для одноразового прийому на добу.
Показання для застосування. Есенціальна гіпертензія.
Спосіб застосування та дози. Застосовувати Екватор пропонується в томувипадку, якщо не вдалося досягти бажаного значення артеріального тиску примонотерапії одним із компонентів препарату.Доза препарату для дорослих, які не приймають інші антигіпертензивніпрепарати, – одна таблетка на добу. У зв’язку з тим, що їжа не впливає навсмоктування діючих речовин, препарат можна приймати незалежно від прийому їжі.Хворим, які попередньо приймали діуретики, пропонується за два-три днідо початку терапії Екватором перервати прийом діуретика. Якщо це неможливо,початкова доза препарату становить півтаблетки на добу. У цьому випадку післяприйому першої дози препарату доцільно контролювати стан хворого, оскільки можевиникнути симптоматична гіпотензія. При нирковій недостатності необхідно знизити початкову дозу препарату,оскілки виділення лізиноприлу відбувається через нирки. Підтримуючу дозунеобхідно визначати індивідуально, залежно від реакції на препарат і при доситьчасто проведеному контролі функціональних показників нирок і рівня калію інатрію в сироватці крові.При печінковій недостатності виділення амлодипіну з організму можезатримуватися. Точно зазначеної дози немає, але таким хворим препарат требаприймати з особливою обережністю.
Побічна дія. Побічні дії звичайно минущі і мало виражені, тому переривати курстерапії доводиться рідко.Найбільш часто зустрічалися головний біль, кашель і запаморочення.Можливі такі побічні ефекти: слабкість, діарея, нудота, блювання,ортостатична гіпотензія, свербіж, висипання на шкірі, набряки, почервонінняшкіри обличчя, біль у грудній клітці, артралгії.Інколи, внаслідок гіперчутливості можерозвинутись ангіоневротичний набряк з набряканням обличчя, кінцівок,губ, надгортанника і гортані. У такому випадку необхідно негайно припинитизастосування препарату, хворий повинен знаходитися під контролем лікаря доповного зникнення ознак. Відхилення в лабораторних параметрахПри застосуванні інших препаратів групи інгібіторів ангіотензинконвертуючогоферменту був виявлений агранулоцитоз. Томуне можна виключати можливість появи агранулоцитозу при застосуванні Екватору.Рівні гемоглобіну та гематокриту при тривалому застосуванні препаратуможуть трохи знижуватися.Можливі гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну, залишкового азоту,а також підвищення активності печінкових ферментів і рівня білірубіну всироватці крові, особливо при попередньо існуючому захворюванні нирок,цукровому діабеті або реноваскулярній гіпертензії.Можливі такі поодинокі побічні ефекти: відчуття серцебиття, тахікардія(що, ймовірно, пов’язано з надмірною гіпотензією у хворих з великим ризикомрозвитку інфаркту міокарда й інсульту мозку), диспептичні прояви, сухість уроті, болі в животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтуха,гепатит, гіперплазія ясен, набряки, уртикарії, підсилене потовиділення, свербіжшкіри, алопеція, порушення функції нирок, часті позиви до сечовипускання,олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія,імпотенція.А також поява патологічних станів появою АНА (антитіла до нуклеїновихкислот), з підвищенням ШОЕ та з болями в суглобах; а також поява мультиформної(ексудативної) еритеми.
Протипоказання. Підвищена чутливість до похідних дигідропіридинута інших складових частин препарату.Наявність в анамнезі ангіоневротичногонабряку після прийому інгібітору ангіотензинконвертуючого ферменту, спадковийабо ідіопатичний ангіоневротичний набряк. З боку гемодинаміки -виражений стеноз аорти або мітрального клапана або гіпертрофічнакардіоміопатія, кардіогенний (серцевий) шок.Вагітність і годування груддю.Дитячий вік (ефективність і безпекапрепарату невідомі).
Передозування. При передозуванні може спостерігатися вираженерозширення периферичних судин, яке супроводжується надмірним зниженнямартеріального тиску і рефлекторною тахікардією. У таких випадках необхіднопроводити симптоматичне лікування, необхідно надати хворому горизонтальнеположення, здійснювати контроль роботи серця, контролювати артеріальний тиск іпоказники обміну електролітів та обміну води, а також провести корекцію цихпоказників у разі потреби. При тяжкій гіпотензії треба надати хворомугоризонтальне положення з піднятими кінцівками і призначити внутрішньовенневведення розчинів для інфузії, але при неефективності цієї терапії необхіднодавати судинозвужувальні засоби (вазопресори) периферичної дії, якщо непротипоказано їх застосування. Для переривання блокування кальцієвих канальцівможна вводити внутрішньовенно глюконат кальцію.У зв’язку з тим, що всмоктування амлодипіну є тривалим, промиванняшлунка може бути ефективним.Лізиноприл можна видаляти з організму гемодіалізом, але амлодипін черезвелику здатність з’єднуватись з білком не піддається гемодіалізу.
Особливості застосування. Може спостерігатися значна симптоматична гіпотензіяу хворих з гіпонатріємією та/або гіповолемією, у зв’язку з прийомом діуретиківабо від втрати великої кількості рідини з іншої причини (інтенсивнепотовиділення, тривале блювання, діарея). З появою гіпотензії хворому необхіднонадати горизонтальне положення, у разі потреби вводити рідину (ввести розчиндля інфузії фізіологічного розчину натрію хлориду).До початку курсу терапії необхідно скорегувати гіпонатріємію абогіповолемію і при застосуванні перших доз препарату необхідно стежити завпливом препарату на артеріальний тиск.У випадку стенозу аорти або гіпертрофічної кардіоміопатії як і всіпрепарати, що розширюють судини, Екватор необхідно застосовувати з обережністюпри наявності звуження устя кровеносних судин.Порушення функції нирок.При стенозі ренальної артерії (особливо якщо він спостерігається з двохбоків, або є тільки одна нирка і відмічається звуження устя ниркової артерії),за наявності гіпонатріємії та/або гіповолемії, а також у випадку недостатностікровообігу лізиноприл може призвести до зниження функції нирок, до гостроїниркової недостатності, яка після переривання терапії є оборотною.При прийомі будь-якого препарату групи інгібіторів ангіотензинконвертуючого ферменту, як і при прийомілізиноприлу, може виникати ангіоневротичний набряк з набряком обличчя,кінцівок, губ, надгортанника і гортані. У такому випадку необхідно негайноперервати прийом препарату і хворий повинен знаходитися під контролем лікаря доповного зникнення ознак.Якщо набряк розвивається на обличчі, губах і кінцівках, він, якправило, спонтанно минає, але на зниження інтенсивності його ознак добревпливає застосування антигістамінних препаратів.Ангіоневротичний набряк з набряком гортані може призвести до фатальногокінця. Набряк язика, надгортанника або гортані може привести до закупоркидихальних шляхів, тому треба негайно здійснювати такі терапевтичні заходи:ввести підшкірно 0,1% розчин адреналіну в дозі 0,3-0,5 мл (0,3-0,5 мг) або 0,1мл (0,1 мг) повільно внутрішньовенно, після чого треба ввести глюкокортикоїд іантигістамінний препарат під контролем життєво важливих функцій хворого.Хірургічне втручання, анестезія: при великих операціях або призастосуванні засобів для наркозу, що спричинюють гіпотензію, лізиноприл гальмуєкомпенсаторне вивільнення ангіотензину-II. Гіпотензію, що відмічається в цьомувипадку, відповідно до описаного механізму можна усунути введеннямфізіологічного розчину натрію хлориду.Проведення гемодіалізу мембраною з поліакрил-нітрилу (наприклад AN 69)хворому, що одержує інгібіторангіотензинперетворюючого ферменту, може призвести до анафілактичного шоку,тому слід уникати їх одночасного застосування. Слід застосовувати фільтр іншоготипу або призначати антигіпертензивний препарат іншої групи.У деяких випадках, коли хворий приймав інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту і проводилася десенсибілізаціядо перетинчатокрилих комах, була відмічена анафілактична реакція. Цієї небезпечноїдля життя реакції можна уникнути тимчасовим перериванням курсу терапіїінгібітором ангіотензинперетворюючогоферменту.У зв’язку з тим, що однозначно не можна виключити можливістьагранулоцитозу, періодично треба контролювати картину крові.При застосуванні стандартної дози обох активних інгредієнтів у осіблітнього віку відмічався більш високий рівень цих інгредієнтів у плазмі крові,тому дозу препарату цим хворим треба встановлювати з обережністю, хоча вефективності значної різниці не відмічалося у молодих і літніх хворих.При ураженні печінки час напіввиведення амлодипіну збільшується. Узв’язку з тим, що немає точних даних, препарат треба застосовувати зобережністю, з індивідуальною оцінкою користі і ризику терапії.Вагітність.Як прийом усіх інгібіторів ангіотензинперетворюючогоферменту, так і застосування Екватору протипоказано під час вагітності;при встановленні вагітності якомого раніше треба перервати терапію.Препарати групи інгібіторів ангіотензинперетворюючогоферменту, як і лізиноприл, у другому і третьому триместрах вагітностіможуть призвести до ураження або смерті плоду. Це пов’язано з гіпотензією,нирковою недостатністю і з гіперкаліємією, що вплинуло на функцію нирок плоду.Цю дію можна чекати від 9-12-тижневого віку плоду. Зниження кількостінавколоплідних вод може призвести до ураження плоду з деформацією черепа таобличчя, а також з порушенням розвитку кінцівок, недорозвиненням легенів ізагибеллю плоду. Невідомо, чи має діюча речовина подібні або інші небажані діїу більш ранні терміни вагітності.Дані контрольованих випробувань у вагітних жінок відсутні, томузастосування препарату вагітним не показано.Годування груддю:Застосування Екватору під час годування груддю не показано, оскількилізиноприл виділяється в материнське молоко. Про можливість переходу амлодипінув материнське молоко не відомо.Препарат може впливати на здатність керувати автомобілем або працюватиз механізмами з підвищеним ризиком травматизму (особливо на початку прийому),тому індивідуально треба визначати, при якій дозі препарату можна керуватиавтомобілем або працювати в умовах підвищеного травматизму.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Застосовувати особливо обережно:з калійзберігаючими діуретиками (наприкладспіронолактон, амілорид, тріамтерен), з калієм і харчовою сіллю, що міститькалій. У цьому випадку може сформуватися гіперкаліємія, особливо при зниженійфункції нирок, тому препарат можна приймати після ретельної оцінки лікарем, прирегулярному контролі рівня калію в сироватці крові і функціональних показниківнирок;алопуринол, цитостатики, імунодепресанти,глюкокортикостероїди, прокаїнамід при одночасному застосуванні з лізиноприломможуть призвести до розвитку лейкопенії.Застосовувати обережно:з діуретиками: може відмічатися різке зниженняартеріального тиску;з іншими антигіпертензивными засобами(адитивна дія);з нестероїдними протизапальними засобами(може знижуватися антигіпертензивна дія);із солями літію (може знижуватися ступіньвиділення літію, тому рівень літію в плазмі крові треба регулярноконтролювати);– наркотичні засоби, анестетики в сполученні з лізиноприлом підсилюютьгіпотензивну дію.Лізиноприл гальмує виділення калію при одночасному застосуванні здіуретиками.Лізиноприл підсилює прояви алкогольної інтоксикації. З амлодипіном взаємодії не відомі.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15- 25 °С.Термін придатності – 2 роки.
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
(0412) 46 01 50