міжнародна тахімічна назви: зидовудин,(3’-азидо-3’-дезокситимідин);

основніфізико-хімічні властивості: безбарвнийабо світло-жовтий прозорий розчин з яблучним ароматом;

склад: 5 мл розчину містять 50 мг зидовудину;допоміжніречовини: розчин малтитолу, гліцерин, метилпарабен, пропілпарабен, ароматизаторяблучний, лимонної кислоти моногідрат, вода очищена. Форма випуску. Розчиндля перорального застосування.

Фармакотерапевтичнагрупа. Противірусніпрепарати прямої дії. Нуклеозиди – інгібітори зворотної транскриптази. Код АТСJ05A F01. Фармакологічні властивості.фармакодинаміка. Зидовудин, аналог тимідину, євисокоефективним вибірковим інгібітором реплікації ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Зидовудинпослідовно метаболізуються внутрішньоклітинними кіназами до 5-моно-, ди- татрифосфату. Зидовудину трифосфат є субстратом для зворотної транскриптази ВІЛ іконкурентним інгібітором цього ферменту. Противірусна активність препарату зумовлена переважновключенням його монофосфатної форми до ланцюга вірусної ДНК, що приводить дойого розриву. Зидовудину трифосфат має значно меншу спорідненість зДНК-полімеразами у клітинах людей.фармакокінетика.Після застосування внутрішньозидовудин добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, при цьому йогобіодоступність у дорослих становить 60 - 70%.Масимальні концентрації зидовудину у плазмі досягаютьсячерез 0,25 - 2 год і становлять 1,5 - 2,2 мкмоль/л. У терапевтичному діапазонідоз ступінь зв’язування зидовудину з білками плазми становить 34 - 38%.Відомо, що зидовудин проникає у ЦНС і спинномозкову рідину.Через 2 - 4 год після застосування внутрішньо співвідношення між концентрацієюзидовудину у лікворі та в плазмі крові становить у середньому 0,5.Основним метаболітом зидовудину в плазмі та сечі є5-глюкуронід. 75% метаболізується в печінці.Період напіввиведення зидовудину становить приблизно 1,1год. Приблизно 50-80% зидовудину виводиться нирками у вигляді 5-глюкуроніду.Зидовудин виводиться з грудним молоком.Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтівз тяжкою нирковою недостатністю концентрації зидовудину в плазмі підвищені.При печінковій недостатності можлива кумуляція зидовудинувнаслідок уповільнення його зв’язування глюкуроновою кислотою.

Показання для застосування. Лікування інфекцій,спричинених ВІЛ, з прогресуючим імунодефіцитом (кількість CD4 Т-лімфоцитівменше 500/мм3). Профілактика трансплацентарного ВІЛ-інфікуванняплода.

Спосіб застосування та дози. Дорослим і дітям старше 12років Зидовір призначають внутрішньо в дозі 600 мг на добу в 3-6 прийомів.Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Жирна їжа зменшуєшвидкість і об’єм всмоктування препарату.Для дітей від 3 місяців до 12 років рекомендована дозастановить 180 мг/м² кожні 6 год (720 мг/м² на добу), але не більше,ніж 200 мг кожні 6 год.З метоюпрофілактики перинатальної ВІЛ-інфекції інфікованим вагітним призначаютьЗидовір внутрішньо в дозі 100 мг, 5 разів на добу в період 14-34 тижніввагітності. Під час пологів призначають Зидовір у вигляді розчину для інфузій звідповідним дозуванням.

Побічна дія. При застосуванні Зидовіру можливі головнийбіль, нездужання, стомлюваність, нудота, блювання, пронос, анорексія,панкреатит, збільшення активності трансаміназ, озноб і пропасниця, невропатія,безсоння, запаморочення, кашель, біль у кістках і м’язах, нейтропенія, анемія,лейкопенія, тромбоцитопенія. Дуже рідко – лактоацидоз, тяжка гепатомегалія ізстеатозом.

Протипоказання. Підвищена чутливість докомпонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше0,75х109/л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65ммоль/л), тяжка форма печінкової недостатності, збільшення рівня активностітрансаміназ і рівня креатиніну в сироватці крові більше, ніж в 3 рази порівняноз верхнею межею норми. Міопатія, жирова дистрофія печінки, діти віком до 3місяців, період годування груддю.

Передозування. Описані поодинокі випадки гострогопередозування зидовудину у дітей та дорослих при застосуванні до 50 гзидовудину. Постійними ознаками були лише нудота і блювання, в одному випадкуспостерігалися великі судомні напади.Гематологічнізміни були короткочасними і нетяжкими.Лікування.Рекомендується контролювати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознакінтоксикації і проводити стандартну підтримуючу терапію. Гемодіаліз іперитонеальний діаліз малоефективні при виведенні з організму зидовудину, алеприскорюють елімінацію його метаболіту (глюкуроніду).

Особливостізастосування. Зидовудинпроникає крізь плаценту. Застосування препарату ВІЛ-інфікованими вагітнимидостовірно знижує ризик інфікування дитини. Препарат проникає у грудне молоко ідосягає концентрації, близької до сироваткового рівня. ВІЛ-інфікованим жінкамне рекомендується годування груддю в зв’язку з можливістю інфікування дитиничерез грудне молоко.З особливоюобережністю препарат призначають хворим на анемію і мієлосупресію. В періодлікування необхідно систематично контролювати склад периферичної крові (в перші3 місяці лікування – кожні 2 тижні, в подальшому - 1 раз на місяць). Привиникненні анемії або нейтропенії необхідна корекція дози. Лікування слідприпинити, якщо рівеньгемоглобіну становить менше 7,5 г/дл і/або кількість гранулоцитів менше 0,75х109/л.Після нормалізації цих показників (звичайно після двотижневої перерви)лікування можна продовжити.Препарат зобережністю призначають хворим на гепатомегалію, гепатит або інші захворюванняпечінки. З обережністю призначають при печінковій і нирковій недостатності, атакож пацієнтам похилого віку. У таких випадках необхідна корекція режимудозування залежно від динаміки концентрації препарату в крові. Лікуваннязидовудином необхідно негайно припинити у разі швидкого підвищення рівняамінотрансфераз, прогресуванні гепатомегалії або метаболічного чи лактатногоацидозу невідомої етіології.Пацієнтів, якіприймають зидовудин, треба попереджувати про можливість виникнення реакцій, щоможуть негативно вплинути на здатність керуванні механізмами. Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується одночаснийприйом зидовудину, фосфазиду і ставудину, оскільки всі вони належать доаналогів тимідину і можуть конкурувати за фермент тимідинкіназу.Метадон підвищує рівень зидовудину в плазмі на30-40%.При одночасному застосуванні зидовудину зпарацетамолом збільшується ризик виникнення нейтропенії.Ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин,кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, дапсон, ізопринозин ідеякі інші препарати можуть змінювати метаболізм зидовудину конкурентнимінгібуванням утворення його глюкуроніду чи безпосереднім пригніченнямметаболізму зидовудину мікросомальними ферментами печінки. Інгібітори цитохрому Р-450 (циметидин та ін.)підвищують концентрацію зидовудину в плазмі. Препарати з нефротоксичною дією,які пригнічують функцію кісткового мозку (амфотерацин В, ганцикловір,вінкристин, вінбластин), збільшують ризик токсичної дії зидовудину.Не рекомендується одночасне застосування зрибавірином, оскільки вони є антагоністами і послаблюють фармакологічнуактивність один одного.Пробенецид порушує секрецію зидовудину.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температуріне вище 25 0С у недоступному для дітей місці.Термінпридатності - 2 роки. а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z