міжнародна та хімічнаназви: sildenafil;цитрат 1-[(3-(6.7-дигідро-1метил-7-оксо-3-пропіл-1Н-піразоло[4,3-a]піримідин-5-іл)-4-етоксифеніл]сульфоніл]піперазину;
основні фiзико-хімічнівластивості:таблетки, вкриті оболонкою, синього кольору у формі алмазу, з відбитком ”50”або “100” на одній стороні;
склад: 1 таблетка міститьсилденафілу цитрату у перерахуванні на силденафіл 50 мг або 100 мг;допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза,кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, опадрі голубий OY 06B50900,поліетиленгліколь 400.
Форма випуску. Таблетки, вкритіоболонкою.
Фармакотерапевтична група.Засоби,що застосовуються при еректильній дисфункції.Код АТС G04B ЕОЗ.
Фармакологічнівластивості. Фармакодинаміка
. Пероральнийпрепарат для лікування порушень ерекції. Відновлює порушену еректильну функціюі забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Фізіологічний механізмерекції статевого члена полягає у вивільненні оксиду азоту (NO) у кавернозномутілі при сексуальній стимуляції. Оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу,що приводить до підвищення рівня цГМФ, розслаблення гладких м’язів кавернозноготіла і посилення кровотоку у статевому члені.Силденафіл є потужним іселективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5), яказабезпечує розпад цГМФ у кавернозному тілі. Cилденафіл виявляє периферичнуеректильну дію. Не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернознетіло, однак посилює релаксуючу дію NO у тканині кавернозного тіла. При активаціїшляху NO/цГМФ, що спостерігається при сексуальному збудженні, пригнічення ФДЕ 5під впливом силденафілу приводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі.Через це для досягнення сприятливого фармакологічного ефекту препаратунеобхідна адекватна сексуальна стимуляція.При одноразовому пероральномуприйомі в дозах до 100 мг у здорових добровольців препарат не спричинювавклінічно значущих змін на ЕКГ. Максимальне зниження систолічного AT у положеннілежачи при пероральному застосуванні препарату в дозі 100 мг становило всередньому 8,.4 мм рт.ст. Відповідне зниження діастолічного AT у положеннілежачи становило 5,5 мм рт.ст. Зниження АТ пояснюється вазодилатуючим ефектомсилденафілу, можливо, за рахунок підвищення рівня цГМФ у гладких м’язах судин.Активність силденафілу in vitroщодо ФДЕ 5 у 10-10 000 разів перевищує його активність порівняно з іншимиізоформами фосфодіестерази (ФДЕ за типами 1, 2, 3, 4 та 6). Зокрема, активністьсилденафілу щодо ФДЕ 5 у 4 000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ 3 -цАМФ-специфічної фосфодіестерази, яка регулює скорочувальну активністьміокарда. У деяких пацієнтів через годину після прийому препарату в дозі 100 мгвиявлено легке, минуще порушення кольоровідчуття (синього/зеленого) задопомогою тесту Frаnsworth-Munsell 100; через 2 год після прийому препарату цепорушення минало. Припускають, що механізмом такого порушення зору єпригнічення ФДЕ 6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці.Результати дослідження in vitro свідчать, що ефект силденафілу на ФДЕ 6 у 10разів поступається його активності щодо ФДЕ 5. Препарат не впливає на гостротузору і контрастність сприйняття.Фармакокінетика.Препаратшвидко всмоктується після перорального прийому. Концентрація препарату в плазмікрові після перорального прийому натще досягає максимального значення протягом30 - 120 хв (у середньому 60 хв). Абсолютна біодоступність при пероральномуприйомі становить в середньому 41% (25 - 63%). Фармакокінетика препарату приприйомі внутрішньо в рекомендованих дозах (25 - 100 мг) є лінійною. При прийомісилденафілу разом з жирною їжею швидкість всмоктування знижується, періоддосягнення максимальної концентрації збільшується на 60 хв, а максимальнаконцентрація у плазмі крові знижується в середньому на 29%. Об’єм розподілусилденафілу в рівноважному стані становить у середньому 105 л/кг. Силденафіл тайого основний циркулюючий М-десметиловий метаболіт приблизно на 96% зв’язуєтьсяз білками плазми крові. Зв’язування з білками не залежить від концентраціїпрепарату. У здорових добровольців, які одержували препарат одноразово по 100мг, менше 0,0002% (у середньому 188 нг) дози виявляли у спермі через 90 хвпісля прийому. Одноразовий прийом препарату внутрішньо у дозі 100 мг несупроводжувався зміною рухливості або морфології сперматозоїдів.Силденафіл метаболізуєтьсяпереважно під впливом CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (неосновний шлях)мікросомольних ізоферментів печінки. Основний циркулюючий метаболіт утворюєтьсявнаслідок N-десметилювання силденафілу. За селективністю дії на ФДЕ метаболітможна співставити з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ 5 становитьприблизно 50% активності самого препарату. Концентрація метаболіту у плазмікрові становить приблизно 40% від концентрації силденафілу. N-десметилметаболітпіддається подальшому метаболізму; кінцевий період його напіввиведення -приблизно 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, акінцевий період напіввиведення –3-5 год. Після пероральногоприйому силденафіл виводиться у вигляді метаболітівпереважно з калом (майже 80%введеної дози) і меншою мірою – із сечею (приблизно 13% введеної дози).У здорових добровольців старше 65років кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної лікарської речовиниу плазмі крові приблизно на 40% перевищує рівень його у здорових добровольцівмолодшого віку (18 - 45 років). Проте аналіз даних про безпеку показав, що вікне впливає на частоту негативних побічних ефектів.В осіб з легкою (кліренскреатиніну 50 - 80 мл/хв) та помірною (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) нирковоюнедостатністю фармакокінетика силденафілу після одноразового пероральногоприйому в дозі 50 мг не змінювалася. В осіб з тяжкою нирковою недостатністю(кліренс креатиніну <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводилодо збільшення AUC (100 %) та максимальної концентрації (88%) у плазмі кровіпорівняно з такими у здорових добровольців.
Показання длязастосування. Порушення ерекції у чоловіків, котру визначають як нездатністьдосягнути та підтримати ерекцію статевого члена, яка необхідна для проведеннястатевого акту.
Спосіб застосування тадози. Алти-метприймають внутрішньо. Призначають у дозі 50 мг за годину до статевого акту. Зурахуванням ефективності та переносимості дозу можна підвищити до 100 мг.Максимальна рекомендована доза становить 100 мг 1 раз на добу.Застосування особам похилого вікута хворим з порушенням функції нирок або печінки рекомендується доза 25мг.
Побічна дія. Препарат переноситься добре.Найімовірнішими побічними ефектами є головний біль, припливи крові,запаморочення, диспептичні реакції, закладеність носа, минущі порушення зору(головним чином зміни кольоровідчуття об’єктів, а також посилення сприйняттясвітла й затуманення зору); при застосуванні препарату у дозах, що перевищувалирекомендовані, небажані явища були подібними до відмічених вище, однакреєструвалися частіше. Відмічені міалгія та випадки пріапізму, артралгія,люмбалгія, безсоння, схильність до інфекцій сечовивідних шляхів, тривалаерекція (більше 4 год).
Протипоказання. Застосування силденафілу протипоказано пацієнтам звідомою гіперчутливістю до будь-якого компонента препарату. Оскільки силденафілпосилює гіпотензивну дію нітратів, його спільне призначення з донаторами оксидуазоту (такими як амілнітрити) або нітратами у будь-якій формі протипоказано.Препарати для лікування порушень ерекції, включаючи силденафіл, не повиннізастосовуватися використовуватися пацієнтами, для яких сексуальна активність єнебажаною (наприклад, пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань,такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність, тяжкапечінкова недостатність, артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск менший 90/50мм ртутного стовбчика), недавно перенесений інсульт або інфаркт., спадковідегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментація сітківки. Дитячий вік до 18 років.
Передозування. Симптоми: відчуття жару,запаморочення, головний біль, набряк слизової оболонки носа, порушення зору,зниження артеріального тиску, нудота, блювання. У разі передозування проводятьстандартне симптоматичне лікування. Застосування діалізу, напевно, не збільшуєкліренс силденафілу, оскільки останній активно зв’язується з білками плазми іне виводиться із сечею.
Особливості застосування. Для діагностики порушеньерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікуваннянеобхідно зібрати повний медичний анамнез і провести ретельне фізичнеобстеження пацієнта. Сексуальна активність становить певний ризик за наявностізахворювань серцево-судинної системи. Через це перед початком лікування зприводу порушень ерекції необхідно кардіологічне обстеження хворого. Післяширокого впровадження препарату в практику надійшли повідомлення про серйозніпорушення з боку серцево-судинної системи, які включали стенокардію, інфарктміокарда, раптову коронарну смерть, шлуночкові аритмії, геморагічний інсульт,минущу ішемію, артеріальну гіпер- або гіпотензію. Зазначені випадки переважнорозвивалися під час або відразу після сексуальної активності. У більшостіпацієнтів спостерігалися фактори ризику розвитку захворювань серцево-судинноїсистеми.Препарати, призначені длялікування порушень ерекції, з обережністю призначають хворим з анатомічноюдеформацією статевого члена, наприклад при ангуляції, кавернозному фіброзі(хвороба Пейроні) та особам із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму(серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкоз).Відомості про застосування препарату при пептичній виразці та геморагічномудіатезі відсутні, тому препарат хворим з такою патологією слід призначати зобережністю.Оскільки під час клінічнихвипробувань силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, не слідкерувати транспортом і працювати з потенційно небезпечними механізмами доз’ясування індивідуальної реакції на препарат.З обережністю слід застосовуватипрепарат при артеріальній гіпотензії, захворюваннях нирок та печінки.
Взаємодія з іншимилікарськими засобами. Безпека та ефективність застосування препарату у комбінаціїз іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчалися,тому подібні комбінації застосовувати не рекомендується.Одночасне призначення силденафілута ритонавіру - високоспецифічного інгібітора Р450 - нерекомендується. Одночасний прийом інгібітора протеаз ВІЛ - ритонавіру на стадіїрівноважної концентрації (500 мг 2 рази на добу) з Алти-метом (100 мгодноразово) призводить до 300% підвищення (у 4 рази) максимальної концентраціїсилденафілу в плазмі крові та 1 000% (в 11 разів) збільшення AUC силденафілу.Циметидин у дозі 800 мг, що єнеспецифічним інгібітором CYP3A4, при одночасному прийомі з препаратомспричиняв підвищення концентрації силденафілу в плазмі крові на 56% у здоровихдобровольців. Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів клінічногодослідження продемонстрував зниження кліренсу Алти-мету при одночасномузастосуванні інгібіторів CYP3A4 (таких як кетоконазол, еритроміцин, циметидин).Одноразовий прийом антациду (магнію/алюмінію гідроксиду) не впливав набіодоступність препарату.За даними популяційногофармакокінетичного аналізу, інгібітори CYP2C9 (толбутамід, варфарин), CYP2D6(селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну, трициклічніантидепресанти), тіазиди і тіазидоподібні діуретики, петльові такалійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, блокаториb-адренорецепторів та індуктори метаболізму CYP450 (рифампіцин, барбітурати) невпливали на фармакокінетику силденафілу. Препарат є слабким інгібіторомізоферментів цитохрому Р450-1А2. 2С9. 2С’І9. 2D6, 2Е1 та ЗА4 (ІК5о>150мкмоль). При застосуванні силденафілу в рекомендованих дозах максимальнаконцентрація його у плазмі крові становить майже 1 мкмоль, тому є малоймовірним,що силденафіл здатний впливати на кліренс субстратів цих ізоферментів.Ознак істотної взаємодії зтолбутамідом у дозі 250 мг або варфарином у дозі 40 мг, які метаболізуютьсяCYP2C9, не виявлено.Препарат (50 мг) не посилювавгіпотензивної дії алкоголю у здорових добровольців при максимальному рівніалкоголю в крові в середньому 80 мг/дл. У хворих на артеріальну гіпертензіюознак взаємодії препарату (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додатковезниження AT у положенні лежачи (систолічного - на 8 мм рт.ст., діастолічного -на 7 мм рт.ст.) було подібним до такого при прийомі однієї таблетки препарату уздорових добровольців. Дані щодо безпеки застосування свідчать про відсутністьвідмінностей у характері побічних ефектів у хворих, які одержували препаратразом з антигіпертензивними препаратами і без них.Силденафіл підвищує гіпотензивнийефект нітратів. Застосування його з нітратами та донаторами NО протипоказано.Силденафіл (50 мг) не призводить до збільшення тривалості кровотечі,спричиненої ацетилсаліциловою кислотою (150 мг).Одночасний прийом силденафілу і α-блокаторів (доксазозину) можеспричинювати симптоматичну гіпотензію у деяких пацієнтів.
Умови та термінзберігання. Зберігатипри температурі не вище 25° С в сухому, захищеному від світла, та недоступномудля дітей місці. Термін придатності - 2 роки.
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
(0412) 46 01 50