основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина, теоретичнаосмолярність 1382±22 мОсм/л, рН 5,0 – 7,0;
склад: 100 мл розчину містять: манітолу - 15 г, натрію хлориду – 0,9 г;допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Розчини для внутрішньовенного введення. Розчиниосмотичних діуретиків. Код АТС В05В С01.
Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. Маніт має сильну діуретичну дію,обумовлену підвищенням осмотичного тиску плазми і зниженням реабсорбції води.Він сприяє швидкому виведенню рідини із судинного русла, підвищує нирковийкровотік, завдяки чому зменшується гіпоксія ниркової тканини. Препарат невпливає на клубочкову фільтрацію. Діурез супроводжується виведенням значноїкількості натрію без помітного впливу на виведення калію.Діуретичний ефект визначається кількістю препарату,який профільтрований через нирки. Ефект тим більше виражений, чим вищеконцентрація Маніту і швидкість його введення. При порушенні фільтраційноїфункції діуретичний ефект може бути відсутній. Після внутрішньовенного введенняМаніт знижує реабсорбцію води, збільшує об’єм циркулюючої крові, має сечогінну дію,знижує внутрішньочерепний тиск. Фармакокінетика. Фільтрується нирками без наступноїканальцевої реабсорбції. Об’єм розподілення відповідає об’єму екстрацелюлярноїрідини. Маніт може метаболізуватися в печінці з утворенням глікогену. Неметаболізується в організмі, виводиться з сечею в незміненому вигляді. Швидковиводиться із судинної системи. Період напіввиведення становить приблизно 100хв. При нирковій недостатності період напіввиведення може зростати до 36 годин.
Показання для застосування. З метою зниження внутрішньочерепного тиску ізменшення набряку мозку, при гострій печінковій та нирковій недостатності зізбереженою фільтраційною здатністю нирок та інших станах, які потребуютьпосилення діурезу. При інтенсивній терапії судомного статусу; лікуванні гостроїзастійної глаукоми; при операціях із штучним кровообігом (запобігання ішеміїнирок та гострої ниркової недостатності); при інтоксикації барбітуратами таінших отруєннях, при посттрансфузійних ускладненнях, які виникають внаслідокпереливання несумісної крові.
Спосіб застосування та дози. Маніт вводять тільки внутрішньовенно якдіуретичний засіб. Розрахунок доз ведеться відносно манітолу. Дорослим вводять50-100 г препарату зі швидкістю, яка забезпечує рівень діурезу не менше 30-50мл/год. При набряку мозку, підвищеному внутрішньочерепному тиску або глаукоміпроводять інфузію із розрахунку 0,25-2 г/кг маси тіла протягом 30-60 хвилин. Упацієнтів з низькою масою тіла або знесилених хворих достатньою є доза 500мг/кг. При отруєннях вводять 50-200 г зі швидкістю інфузії, що забезпечуєдіурез на рівні 100-500 мл/год. Максимальна доза для дорослих – до 6 г/кг маситіла протягом 24 год.Дітям в якості діуретичного засобу вводять внутрішньовенно крапельно ізрозрахунку 0,25-2 г/кг або 60 г на 1 м2 поверхні тіла протягом 2-6год. При набряку мозку, підвищеному внутрішньочерепному тиску або глаукомі –1-2 г/кг або 30-60 г на 1 м2 поверхні тіла протягом 30-60 хв. Удітей з низькою масою тіла або знесилених пацієнтів достатньою є доза 500мг/кг. При отруєннях у дітей проводять внутрішньовенну інфузію до 2 г/кг маситіла або 60 г на 1 м2 поверхні тіла.
Побічна дія. Тахікардія, біль за грудниною, тромбофлебіт, шкірнівисипання, дегідратація, диспепсія, порушення водно-електролітного балансу,галюцинації.
Протипоказання. Підвищена чутливість до Маніту, гостра ниркованедостатність з тривалістю анурії більше 12 годин, хронічна ниркованедостатність, некомпенсована серцево-судинна недостатність, набряк легенів,гіперосмолярність плазми, період вагітності, внутрішньочерепна кровотеча.
Передозування. Зневоднення, порушення водно-електролітного обміну,набряк легень. Лікування симптоматичне.
Особливості застосування. Повторно Маніт вводять тільки під контролем водно-сольовогобалансу. Застосовують в умовах стаціонару під контролем лікаря.У період вагітності та лактації Маніт застосовуютьтільки в тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливийризик для плода або немовляти.З обережністю призначають пацієнтам з тяжкимиформами хронічної серцевої недостатності. В разі виникнення таких симптомів, якголовний біль, запаморочення, блювання, порушення зору, необхідно припинитивведення препарату.При застосовуванні Маніту необхідно контролювати рівеньартеріального тиску, діурез, концентрацію електролітів у сироватці крові(калій, натрій).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Неприпустимо призначення Маніту разом зсерцевими глікозидами - можливе збільшення їх токсичної дії. Потенціює сечогіннийефект салуретиків, інгібіторів карбоангідрази та інших діуретичних засобів. Припоєднанні з неоміцином підвищується ризик розвитку ото- та нефротоксичнихреакцій.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від 15 до 25 °С. Увипадку випадання кристалів препарат нагрівають на водяній бані до температури+50 до +70°С. Якщо кристали зникнуть, розчин стане прозорим і при охолодженнідо +36°С, кристали не випадуть знову, препарат придатний до використання.Термін придатності – 3 роки.
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
(0412) 46 01 50