міжнародна та хімічна назви: methadone;6-диметиламіно-4,4-дифеніл-3-гептанон гідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки 1 мг: синьогокольору, круглі та плоскі зі скошеними краями, з одного боку риска для діленнята “1”, з іншого – логотип “Р”;таблетки 5 мг: червоно-жовтого кольору, круглі таплоскі зі скошеними краями, з одного боку риска для ділення та “5”, з іншого –логотип “Р”;таблетки 10 мг: світло-зеленого кольору, круглі та плоскізі скошеними краями, з одного боку риска для ділення та “10”, з іншого –логотип “Р”;таблетки 25 мг: білого або майже білого кольору,двоопуклі, у формі капсули (каплети), з одного боку риска для ділення та “25”,з іншого – логотип “Р”;склад:1 таблетка містить метадонугідрохлориду 1 мг, або 5 мг, або 10 мг, або 25 мг;допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлозамікрокристалічна, магнію стеарат, барвник (таблетки 1 мг – FD&C синій №1лаковий 13% Е133, 5 мг – FD&C жовтий №6 лаковий 40% Е110, 10 мг – FD&Cсиній №1 лаковий 13% Е133 та D&C жовтий №10 алюмінієвий лаковий 15% Е104,25 мг – без барвників).

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на нервовусистему. Засоби, що застосовуються при адитивних розладах. Код АТС N07B C02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.Метадон являє собою синтетичний опіатний аналгетик,дія якого багато в чому подібна з дією морфіну. Метадон діє головним чином нацентральну нервову систему та органи, що містять гладком’язову мускулатуру.Метадон має аналгезуючу та седативну дію, а також виявляє детоксикуючий абопідтримуючий ефект при опіатній залежності. Абстинентний синдром у випадкуметадону якісно аналогічний такому для морфіну, хоча він розвиваєтьсяповільніше і симптоми його менш виражені. Фактично, ефекти метадону аналогічні, як і для іншихопіатів.Ознаки аналгезії проявляються через 30-60 хвилинпісля прийому.Метадон є препаратом дуже тривалої дії (36-48годин). Фармакокінетика.При пероральному застосуванні метадон добреабсорбується з травної системи, біодоступність становить 80-95 %. В плазмікрові виявляється вже через 30 хвилин після прийому. Максимальна концентраціядосягається через 4 години. Період напіввиведення складає 24-36 годин(індивідуальні коливання можуть складати від 10 до 80 годин), що дозволяєзастосовувати препарат 1 раз на добу. Через значне індивідуальне варіювання показниківчасу напіввиведення, рівноважна концентрація метадону може досягатися через 2-9днів. Біотрансформується в печінці за участю CYP3A4,виводиться з організму у формі метаболітів з сечею та калом.

Показання для застосування. – Для детоксикації при лікуванні опіатної залежності(героїнова залежність та від інших морфіноподібних наркотиків), а також дляпідтримуючого лікування хворих опіатною наркоманією;– застосовується як наркотичний аналгетик привираженому больовому синдромі (як правило, в якості аналгетика, метадон непризначають хворим, які не приймали опіатних препаратів).

Спосіб застосування та дози. Метадол застосовуютьперорально.Хворі, які приймають Метадол, повинні знаходитисяпід ретельним спостереженням і одержувати належну психологічну і соціальнупідтримку.

ДетоксикаціяДетоксикацію із застосуванням Метадолу проводять зпоступовим зменшенням дози не більше 180 днів. Звичайна доза, що складає длядорослих 15-40 мг перорально один раз на добу, є достатньою для купіруваннясимптомів відміни. Залежно від реакції хворого, доза знижується з інтервалом водин або два дні. При застосуванні Метадолу з метою купіруваннявиражених ознак синдрому відміни, рекомендовані схеми прийому можуть варіюватизалежно від клінічного стану хворого. Початкова доза Метадолу становить 15-20мг для дорослих, що досить для пригнічення синдрому відміни. Якщо ж цьогонедостатньо для пригнічення синдрому відміни, доза може бути збільшена. Якщо вхворого є фізична залежність від високих доз, може знадобитися перевищенняцього рівня. Для дорослих доза в 40 мг на добу (в один прийом або розділена накілька прийомів), як правило, є адекватною стабілізуючою дозою. Стабілізаціяможе тривати 2-3 дні, після чого дозу Метадолу поступово знижують. Величина, наяку зменшується доза Метадолу, підбирається індивідуально для кожного хворого.Залежно від реакції хворого доза знижується з інтервалом в один чи два дні. Убудь-якому випадку доза завжди повинна бути достатньою для того, щоб симптомивідміни не перевищували прийнятного рівня. У госпіталізованих хворих зниженнядози на 20% на добу добре переноситься і викликає незначний дискомфорт. Вхворих, які лікуються амбулаторно, доза може знижуватися повільніше. ЯкщоМетадол застосовується для лікування героїнової залежності більш 180 днів, такелікування зветься підтримуючою терапією, не зважаючи на те, що кінцевою метоюлікування є повне виліковування від наркотичної залежності.

Підтримуюча терапіяПідтримуюча терапія спрямована на зняття пригніченнядихання або інших ефектів гострої інтоксикації. Початкова доза підбираєтьсяіндивідуально, залежно від ступеня толерантності хворого до опіатів. Якщодорослий хворий приймав значні дози героїну аж до дня потрапляння у лікувальнийзаклад, початкова доза йому/їй може становити 20 мг та через 4 або 8 годин ще20 мг або 40 мг Метадолу одноразово. Якщо ж до початку лікування ступіньтолерантності до опіатів невелика, початкова доза може бути вполовину менша.При виникненні будь-яких сумнівів початкову дозу краще зменшити. Хворийповинний знаходитися під спостереженням, і з появою симптомів абстиненціїхворому можна дати ще 10 мг препарату. Згодом доза повинна підбиратисяіндивідуально в межах до 80мг/добу з урахуванням переносимості та потреби. Убільшості випадків для дорослих достатньою є доза нижче 80 мг/добу. Максимальна добова доза для дорослих становить 120мг/добу.Для вагітних жінок з опіатною залежністю підтримуючідози Метадолу повинні бути щонайнижчими, котрі запобігають розвитку синдромувідміни (як правило, нижче 80 мг/добу). На пізніших термінах може знадобитисьпідвищення дози на 10-20 мг або дозу поділяють на два прийоми.

Як наркотичний аналгетик привираженому больовому синдромі Як правило, в якості аналгетика, метадон непризначають хворим, які не приймали інших опіатних препаратів.Дозу необхідно ретельно підбирати залежно від вираженостібольових відчуттів та реакції хворого на препарат. Звичайно протягом перших 3-5днів роблять добір ефективної знеболюючої дози (2,5-10 мг через кожні 4 годиниперорально), яку, при необхідності, підтримують далі. При цьому підібрануефективну добову дозу поділяють на 2-3 прийоми на добу.Хворим літнього віку підібрану ефективну знеболюючудозу зазвичай застосовують раз на добу.

Побічна дія. Відміна героїну. У початковій стадії підтримуючої терапіїз застосуванням Метадолу хворі перестають одержувати героїн, у результаті чоговиникають типові ознаки синдрому відміни. Їх варто диференціювати від побічнихефектів, пов’язаних із застосуванням Метадолу. Найбільш характерні такі ознакисиндрому відміни (як у героїну, так і інших опіатів): підвищенесльозовиділення, ринорея, чхання, позіхання, посилене потовиділення, підвищеннятемператури, “гусяча” шкіра, відчуття жару та холоду що змінюють один одного,занепокоєння, дратівливість, слабкість, депресія, розширені зіниці, тремор,тахікардія, шлункові кольки, болючі відчуття, мимовільні посмикування,анорексія, нудота, діарея, спазми кишечника, зниження маси тіла.Початкова доза. Необхідно приділити особливу увагуіндивідуальному підбору початкової дози. Занадто високі дози в початковомуперіоді можуть викликати побічні явища. Основна небезпека при застосуванні Метадолу полягаєв пригніченні дихання та артеріальній гіпотензії. При застосуванні Метадолуможе відбуватися зупинка серця, зупинка дихання, шок. Зареєстровано летальнівипадки. Найчастіше спостерігаються такі побічні реакції:запаморочення, седативний ефект, нудота, блювання, посилене потовиділення. Утаких випадках можливе зниження дози Метадолу.Інші побічні реакції, що реєструються при застосуванніМетадолу: загальні реакції – астенія, слабкість, набряклість, головний біль,гіпокаліємія, гіпомагніємія, втрата маси тіла, набряк легень; з бокусерцево-судинної системи – аритмія, брадикардія, екстрасистоли, тахікардія,мерехтіння і тріпотіння шлуночків, фібриляція шлуночків, подовження інтервалуQT, кардіоміопатія, серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, флебіт; збоку травної системи – біль у животі, анорексія, спазми жовчних шляхів, закріп,сухість у роті, глосит; з боку нервової системи – збудженість, сплутаністьсвідомості, судомні напади, порушення орієнтування, дисфорія, ейфорія,безсоння.В опіатних наркоманів із хронічним гепатитом описанатимчасова тромбоцитопенія.Крім цього, можливе виникнення – порушень зору,антидіуретичний ефект, аменорея, затримка сечі, зниження лібідо і потенції.Застосування особами з порушеннями функції печінки.При тривалій підтримуючій метадоновій терапії відзначається поступовеослаблення побічних явищ протягом кількох тижнів, хоча при цьому залишаютьсятакі побічні явища, як підвищене потовиділення та закріп. Метадол є агоністом m-рецепторів опіатів. Тому призастосуванні препарату може розвинутися залежність такого ж типу, як і призастосуванні морфіну.

Протипоказання. Метадол протипоказаний хворим з підвищеноючутливістю до препарату, а також при будь-яких станах, при яких узагаліпротипоказані опіати, наприклад пригнічення дихання (при відсутностінеобхідного реанімаційного устаткування), в період загострення бронхіальноїастми, при накопиченні в крові надлишку СО2.Метадол не слід застосовувати при діареї,асоційованій з псевдомембранним колітом, що викликаний цефалоспоринами,лінкоміцином, кліндаміцином, пеніцилінами, а також хворим, у яких діареярозвилася внаслідок отруєння доти, поки токсичні речовини не будуть виведені зішлунково-кишкового тракту.Метадол протипоказаний для лікування наркоманів, якізалежні від слабких опіатів (петидин, кодеїн).Діти віком до 18 років.

Передозування.

Ознаки і симптоми передозування. При значному передозуванніМетадолу відбувається пригнічення дихання (зниження частоти дихання і/чизменшення дихального об’єму, дихання Чейн-Стокса, ціаноз), розвиваєтьсяступорозний або коматозний стан, зіниці звужуються, розвивається м’язоваслабкість, шкіра стає холодною і липкою, іноді розвивається брадикардія іартеріальна гіпотензія.

Терапія у випадку передозування. Особливу увагу вартоприділити відновленню адекватного дихання, при необхідності застосовуютькероване дихання. У випадку передозування в осіб, які не мають толерантності допрепарату, або в дитини можна застосовувати ефективні антагоністи для протидіїпотенційно смертельному пригніченню дихального центру. Варто мати на увазі, щоМетадол є препаратом тривалої дії (36-48 годин), у той час як його антагоністидіють лише протягом 1-3 годин! Таким чином, необхідно ретельне спостереження запацієнтом. У разі необхідності застосування антагоністів варто повторити. Якщолікар упевнений, що пригнічення дихання справді є наслідком тількипередозування Метадолу, застосування стимуляторів дихання не показано.Антагоністів опіатів під час відсутності клінічнозначущого пригнічення дихання і серцевої діяльності застосовувати не слід. Занаявності фізичної залежності від опіатів застосування антагоніста опіатів можесприяти розвитку гострого синдрому відміни. Вираженість синдрому залежить відступеня фізичної залежності і дози застосовуваного антагоніста. Привикористанні антагоністів у випадку вираженого пригнічення дихання у фізичнозалежних хворих, застосування таких антагоністів варто проводити вкрайобережно, причому при титруванні використовуються дози антагоніста менші, ніжзвичайно прийняті (10-20% від рекомендованої дози). При ознаках інтоксикації можна застосовувативнутрішньовенні ін’єкції налоксону або налмефену. Оскільки час напівжиттяналоксону в організмі менше, ніж у метадону, може знадобитися кілька ін’єкційналоксону, поки стан хворого не стабілізується. Можуть використовуватися такожвнутрішньовенні інфузії налоксону.Кисень, інфузійне введення розчинів, судинозвужувальніпрепарати та інші засоби терапії можуть використовуватися за показниками.

Увага. Застосування антагоністів опіатіву звичних дозах особами з фізичною залежністю від опіатів може спровокуватигострий синдром відміни. Без особливої необхідності варто уникати застосуванняантагоністів опіатів у фізично залежних осіб.

Особливості застосування. Якщо після припинення прийому препарату необхіднознову відновити його прийом, то початкова доза повинна бути низькою і їїпідвищення повинно проводитися повільно, щоб уникнути серйозних токсичних явищі пригнічення дихання.Метадол призначений тільки для пероральногозастосування. Препарат не може бути використаний для ін’єкцій. УпаковкаМетадолу повинна бути добре захищена від можливості розкриття дітьми. Препаратварто зберігати в недоступному для дітей місці.При застосуванні Метадолу можливий розвитокзалежності за морфіновим типом. Багаторазове застосування Метадолу можепризвести до психологічної і фізичної залежності, а також до розвитку толерантності.Тому при призначенні та застосуванні Метадолу варто виявляти таку жобережність, як і при призначенні та застосуванні морфіну. При різкому переході з інших опіатів на Метадоліснує значний ризик пригнічення дихання, тому перехід на застосування Метадолуповинен проводитися з обережністю.

Неповна перехресна толерантністьміж метадоном та іншими опіатами. При толерантності до інших опіатів можлива частковатолерантність до Метадолу, особливо в хворих, толерантних до інших агоністівm-опіатних рецепторів. У випадку такої толерантності непросто буває визначитидозу Метадолу. Відомі летальні випадки при переході на Метадол після хронічногозастосування інших опіатних антагоністів.Високий ступінь “опіатної толерантності” не знімаєпитання про можливість токсичних явищ при застосуванні Метадолу.

Взаємодія з алкоголем інаркотиками.Метадол чинить адитивну дію при застосуванні разом з алкоголем, іншимиопіатними, наркотиками, що мають депресивну дію на центральну нервову систему.Відомі смертельні випадки при нелегальному прийомі Метадолу особами, якізловживають бензодіазепінами.

Тривожні стани. Оскільки Метадол,застосовуваний особами з толерантністю до нього в постійних підтримуючих дозах,не є транквілізатором, у хворих, які одержують підтримуючу терапію ззастосуванням Метадолу, розвиваються тривожні стани у відповідь на стрес іжиттєві проблеми. Лікар не повинен плутати ці симптоми з абстинентнимисимптомами і не повинен намагатися лікувати такі стани шляхом підвищення дозиМетадолу. Дія Метадолу при проведенні підтримуючої терапії обмежена контролемопіатних симптомів і не поширюється на зняття тривожних станів.

Травми голови і підвищенийвнутрішньочерепний тиск. При травмах голови пригнічення дихання і підвищення тискуспинномозкової рідини, що можуть бути викликані Метадолом, виявляються набагатосильніше. Така ж небезпека існує і у випадку іншої внутрішньочерепної патологіїабо в хворих із предіснуючим підвищеним внутрішньочерепним тиском. Побічніефекти опіатів зможуть маскувати дійсний клінічний стан хворих із травмамиголови. У таких випадках Метадол варто застосовувати з обережністю і тільки уразі крайньої необхідності.

Бронхіальна астма та інші порушеннядихання.Головна небезпека при застосуванні Метадолу полягає в можливому пригніченнідихання. Ця проблема має особливе значення для хворих літнього віку, вослаблених осіб, а також при гіпоксії або гіперкапнії, коли навіть помірнітерапевтичні дози препарату можуть значно зменшити легеневу вентиляцію. Тому Метадол варто призначати з крайньою обережністюпри станах, що супроводжуються гіпоксією, гіперкапнією або зниженим дихальнимрезервом, як при бронхіальній астмі, хронічних обструктивних захворюванняхлегень, при вираженій надлишковій масі тіла, при синдромі апное уві сні,мікседемі, кіфосколіозі, пригніченні діяльності центральної нервової системи,при комі. У цих хворих навіть звичайні терапевтичні дози Метадолу можутьспричинити пригнічення дихального центру при одночасному підвищенні опорудихальних шляхів, що може призвести до зупинки дихання. У подібних випадкахрекомендовано застосовувати неопіатні аналгетики, а в разі їх недостатньоїефективності – застосування Метадолу можливе лише при забезпеченні належногоспостереження за хворим.

Гіпотензивний ефект. Застосування Метадолу можепризвести до вираженої артеріальної гіпотензії в тих осіб, у яких порушеназдатність до підтримки артеріального тиску в силу зниження об’єму крові абоодночасному застосуванні таких препаратів, як фенотіазини або деякі анестетики.

Застосування в амбулаторних умовах. Застосування Метадолуможе порушувати розумові і фізичні здібності, необхідні для виконаннядіяльності, пов’язаної з джерелами підвищеної небезпеки (керування автомобілем,робота з устаткуванням і т.п.). Метадол, як і інші опіоїди, може викликатиортостатичну гіпотензію в амбулаторних хворих.

Застосування при гострому болі. У випадку фізичноїтравми, післяопераційних болях або інших випадках гострого болю в хворих, щоодержують підтримуючі дози Метадолу, ці малі дози не будуть ефективними дляаналгезії. У таких випадках необхідно призначити аналгетики, включаючи йопіати, що показані для зняття аналогічного больового синдрому в інших хворих.Оскільки Метадол індукує толерантність до опіатів, можуть знадобитися більшвисокі дози цих препаратів.

Ризик рецидиву в хворихнаркоманією, що одержують підтримуючу терапію метадоном. Різке припинення прийомуопіатів може призвести до розвитку синдрому відміни. При цьому виникає ризикповернення до нелегального прийому наркотиків, що варто мати на увазі, оцінюючиспіввідношення ризик-користь при призначенні підтримуючої метадонової терапії.

Толерантність і фізична залежність. Толерантність виявляєтьсяв тому, що для підтримки певного ефекту, наприклад аналгетичного, вимагаютьсязростаючі дози опіатів. Фізична залежність проявляється у вигляді синдромувідміни після різкого припинення прийому препарату або при застосуванні йогоантагоніста. І толерантність, і фізична залежність можуть мати місце притривалій терапії опіоїдними препаратами. При різкому припиненні терапії Метадолом у фізичнозалежних пацієнтів може розвитися абстинентний синдром. І абстинентний синдром,і синдром відміни характеризуються такими ознаками: занепокоєння, підвищенесльозовиділення, ринорея, пітливість, відчуття холоду, позіхання, міалгія,мідріаз. Можуть розвитися й інші симптоми: дратівливість, біль у спині, біль усуглобах, слабкість, шлункові кольки, безсоння, нудота, анорексія, блювання,діарея, підвищення артеріального тиску, підвищення частоти серцевих скорочень,зростання частоти дихання. Як правило, при тривалому застосуванні Метадолурізке припинення прийому препарату не рекомендується.

Особливості застосування в хворихокремих категорій. Деяким категоріям хворих Метадол варто призначати з обережністю і принизькій початковій дозі (хворі літнього віку, ослаблені хворі, хворі з тяжкимипорушеннями функції печінки або нирок, при гіпотиреозі, аддісоновій хворобі,гіпертрофії передміхурової залози, стриктурі уретри). Варто також мати наувазі, що застосування Метадолу може призвести до пригнічення дихання.Метадол варто призначати, насамперед, тим хворим, уяких переваги опіатної аналгезії переважують відомий потенційний ризик,зв’язаний із застосуванням цього препарату (порушення серцевої провідності,пригнічення дихання, зміна психічного статусу, постуральна гіпотензія).

Застосування при вагітності ігодуванні груддю. Метадол переходить у слину, грудне молоко, амніотичну рідину і плазмупуповинної крові. Зниження часу напівжиття і підвищення кліренсу Метадолу можепризвести до синдрому відміни в деяких вагітних пацієнток. Тому можезнадобитися підвищення дози або скорочення часу між прийомами доз або поділдози на кілька прийомів.При призначенні препарату вагітна жінка повинна бутипоінформована про можливі наслідки застосування препарату як для неї самої, такі для дитини. Застосування Метадолу у вагітних повинно проводитися підретельним медичним спостереженням. Немовлята, що народились у жінок, які застосовувалиопіати у межах чотирьох тижнів до пологів, потенційно можуть бути залежними відцих препаратів. Тому необхідно ретельне спостереження таких дітей, як мінімумпротягом двох тижнів, на предмет виявлення можливих симптомів синдрому відміни(подразливість, судоми, відсутність апетиту, діарея, пронизливий плач).При годуванні груддю можливий перехід опіатів умолоко. Тому не рекомендується призначати матерям, що годують, цей препарат,якщо тільки, на думку лікаря, потенційна користь від його застосуванняпереважить потенційний ризик. Через існування ризику серйозних несприятливихреакцій у немовлят, які одержують Метадол з молоком матері, рекомендуєтьсяприйняти рішення або про відмову від грудного годування, або про відмову відприйому Метадолу.Матерям, які приймають Метадол, рекомендуєтьсявідлучати дитину від грудного годування поступово, для запобігання розвиткуабстинентного синдрому у немовлят.

Застосування при пологах. Застосування Метадолунезадовго до пологів може призвести до пригнічення дихання немовляти, особливо призастосуванні високих доз. З цієї причини Метадол не рекомендується дляаналгезії в акушерстві. Наркотики зі змішаними властивостями агоністів іантагоністів не слід застосовувати для знеболювання при пологах пацієнткам, щотривалий час застосовують Метадол, оскільки застосування цих препаратів можеспровокувати гострий синдром відміни.

Застосування в педіатрії. Безпека та ефективністьзастосування Метадолу в хворих віком до 18 років не досліджувалася.

Застосування особами літнього віку. Як правило, необхідноретельно підбирати дозу препарату, починаючи з порівняно низьких доз зврахуванням того, що в багатьох осіб літнього віку мають місце ті або іншіпорушення роботи печінки, нирок та серцево-судинної системи.

Застосування особами з нирковоюнедостатністю.Дані про безпеку застосування Метадолу за наявності ниркової недостатностівідсутні.

Застосування особами з порушеннямифункціонування печінки. Даних про застосування Метадолу особами з порушеннямифункціонування печінки недостатньо. Проте, варто мати на увазі, що Метадолметаболізується в печінці. Тому при порушеннях функції печінки з’являєтьсяризик накопичення Метадолу.

Вплив на серцеву провідність. Метадол є інгібіторомкалієвих каналів серця і подовжує інтервал QT. При застосуванні Метадолу відзначаливипадки серйозної аритмії (мерехтіння і тріпотіння шлуночків). Найчастіше, алене завжди, ці випадки відзначали при застосуванні високих доз Метадолу (понад200 мг/добу). У більшості випадків такі ускладнення наставали при використаннідоз, що застосовуються для зняття болю, хоча відомі і випадки, що розвилися призастосуванні підтримуючої терапії у опіатних наркоманів.У випадках підвищеного ризику збільшення тривалостіінтервалу QT Метадол варто застосовувати з особливою обережністю (пригіпертрофії серця, при супутньому застосуванні діуретиків, при гіпокаліємії ігіпомагніємії). Застосування Метадолу хворими з порушеннями провідності ванамнезі або з ризиком порушення ритму можливе лише при ретельному моніторингуза станом таких хворих. У ряді випадків збільшення тривалості інтервалу QT призастосуванні Метадолу відзначено і у хворих, у яких в анамнезі порушеньфункціонування серця не відзначено, особливо при застосуванні високих дозпрепарату. При збільшенні тривалості інтервалу QT в процесі застосуванняМетадолу необхідно спробувати усунути відомі фактори ризику, зокрема звернутиувагу на супутні препарати, що можуть впливати на серцеву діяльність, напрепарати, що можуть змінити електролітний баланс, а також препарати, що можутьінгібувати метаболізм Метадолу. При призначенні Метадолу для зняття болюнеобхідно враховувати ризик подовження інтервалу QT і порушення серцевогоритму. Такий ризик необхідно зіставити з можливими перевагами лікування дляусунення больового синдрому, а також взяти до уваги наявність альтернативнихзасобів терапії.Лікування Метадолом з метою аналгезії при гострихабо хронічних болях варто починати тільки в тому випадку, якщо потенційнийсприятливий аналгетичний або паліативний ефект зіставлений з ймовірним ризикомпотенційно небезпечних для життя ускладнень, можливих при застосуванні високихдоз цього препарату.При застосуванні Метадолу необхідний індивідуальнийпідхід у зіставленні можливої користі від лікування і потенційного ризику зврахуванням, як анамнезу, так і даних клінічного обстеження хворого. Привиявленні факторів ризику необхідний ретельний моніторинг статусусерцево-судинної системи, включаючи аналіз тривалості інтервалу QT і виникненняаритмій.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.

Антагоністи опіатів, змішаніагоністи/антагоністи, часткові агоністи. Хворі з героїновою наркоманією абохворі, які одержують підтримуючу метадонову терапію, можуть відчути появусиндрому відміни при прийомі антагоністів опіатів або препаратів, щовідносяться до змішаних агоністів/антагоністів.

Протиретровірусні препарати. Невірапін може знижуватиконцентрацію Метадолу за рахунок підвищення метаболізму останнього в печінці.При одночасному застосуванні Метадолу і невірапіну описаний розвиток синдромувідміни. Якщо невірапін призначений хворим, які одержують Метадол, необхіднеретельне спостереження для виявлення синдрому відміни і при необхідності слідвідкоригувати дозу Метадолу.Одночасне застосування ефавіренцу і Метадолу уВІЛ-інфікованих хворих призводить до зниження концентрації Метадолу в плазмікрові і появі ознак синдрому відміни. Може знадобитися підвищення дозиМетадолу.При застосуванні ритонавіру і ритонавіру/лопінавіруодночасно з Метадолом відзначається зниження концентрації Метадолу в плазмікрові. Синдром відміни, однак, при цьому спостерігається не завжди. Протезастосування цих препаратів у поєднанні з Метадолом вимагає обережності.Застосування Метадолу веде до збільшення площі підкривою концентрація-час для зидовудину, що може призводити до токсичнихефектів.Застосування Метадолу веде до зменшення площі підкривою концентрація-час для диданозину і ставудину, для диданозину цей ефектбільш виражений. При цьому розподіл Метадолу істотно не змінюється.

Препарати, що індукуютьметаболізуючі ферменти системи цитохрому Р450. Застосування рифампіну вхворих, які досягли стабілізації при підтримуючій терапії Метадолом, призводитьдо значного зниження вмісту Метадолу в сироватці з появою ознак синдромувідміни.Прийом фенітоїну (250 мг два рази на добу у перший день,а потім 300 мг один раз на добу протягом 3-4 днів) хворими, яким проводиласьметадонова терапія, призводить до зниження концентрації Метадолу і розвиткусиндрому відміни. Ці явища минають після відміни фенітоїну. Параметрифармакокінетики Метадолу після відміни фенітоїну практично цілком повертаютьсядо вихідного рівня. Сполучне застосування Метадолу з іншими індукторамиізозиму 3А4 цитохрому Р450 може призвести до розвитку синдромувідміни.

Інгібітори цитохрому Р450. Застосування препаратів,що інгібують активність ізозиму 3А4 цитохрому Р450, може призвестидо зниження кліренсу Метадолу. У результаті відзначається пролонгування ефектівопіатів. При призначенні препаратів, що є інгібіторами ізозиму, таких якпротигрибкові агенти, що відносяться до азолів (кетоконазол), макроліднихантибіотиків (еритроміцин), може виникнути необхідність у корекції дозиМетадолу. Застосування деяких селективних інгібіторів зворотного захопленнясеротоніну (сертралін, флувоксамін) разом з Метадолом може призвести до підвищеннявмісту Метадолу в плазмі крові і до появи токсичних явищ.Повторне пероральне застосування вориконазолупризводить до підвищення максимальної концентрації в плазмі крові і площі підкривою концентрація-час для фармакологічно активного енантіомеру Метадолу(R-метадон) у хворих, які одержують підтримуючі дози Метадолу (30-100 мг одинраз на добу). Підвищення концентрації Метадолу в плазмі крові може призводитидо розвитку токсичних явищ, пов’язаних зі збільшенням тривалості інтервалу QT.Може знадобитися і зниження дози Метадолу.

Інші препарати. Застосування меперидину втерапевтичних дозах у хворих, які приймають інгібітори моноамінооксидази, можепризводити до тяжких побічних реакцій. Хоча для Метадолу такі реакції не булиописані, але при необхідності застосування Метадолу в хворих, які приймаютьінгібітори моноамінооксидази, необхідно зробити пробу на чутливість, при якійпротягом кількох годин хворим дають малі дози препарату, поступово їхпідвищуючи та реєструючи при цьому стан хворого.

Інгібітори протеаз. Застосування Метадолу разомз агенеразою призводить до зниження максимальної концентрації в плазмі крові іплощі під кривою концентрація-час для R-метадону, відповідно на 25% і 13%. Приодночасному застосуванні Метадолу та агенерази необхідно ретельне спостереженняза хворими для того, щоб не допустити зниження фактичної дози для Метадолу,особливо якщо при цьому ще застосовують і ритонавір. Застосування Метадолу таагенерази призводить до зниження показників площі під кривою концентрація-час,Сmax і Сmin для агенерази на 30, 27 і 25% відповідно. При одночасному застосуванні вірацепту з Метадоломвідзначені зміни вмісту Метадолу в плазмі крові. Може знадобитися підвищеннядози Метадолу.

Ненуклеозидні інгібітори зворотноїтранскриптази. При одночасному застосуванні Метадолу з рескриптором може знадобитисязниження дози Метадолу.При одночасному застосуванні з Метадолом,підвищується вміст дезипраміну в плазмі крові.

Потенційно аритмогенні агенти. Особливу обережність вартовиявляти при застосуванні агентів, що можуть збільшувати тривалість інтервалуQT, при сумісному застосуванні їх з Метадолом. Такими агентами можуть бутипротиаритмічні препарати класів I і III, деякі нейролептики і трициклічніантидепресанти, блокатори кальцієвих каналів. Обережність варто виявляти такожпри сумісному з Метадолом застосуванні препаратів, що порушують електролітнийбаланс, що також може сприяти подовженню інтервалу QT (гіпомагніємія,гіпокаліємія). До таких агентів відносяться діуретики, проносні та зрідкамінералокортикоїди.

Взаємодія з іншими агентами, щопригнічують діяльність ЦНС. Метадол варто застосовувати з обережністю хворим, якимпризначено одночасно інші наркотичні аналгетики, засоби загальної анестезії,фенотіазіни, інші транквілізатори, седативні і снодійні препарати, трициклічніантидепресанти та інші препарати, які пригнічують діяльність ЦНС, включаючиалкоголь, тому що таке сполучення може призвести до пригнічення дихання,артеріальної гіпотензії, глибокого седативного ефекту і навіть коми.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі15-30 °С, в захищеному від світла місці, в щільно закритому флаконі. Зберігати в недоступному для дітей місці.Термін придатності – 5 років. а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z