міжнародна назва: левосимендан;
основні фізико-хімічні властивості: розчин прозорий, жовтого абооранжево-жовтого кольору;
склад: 1 мл містить 2,5 мг левосимендану; допоміжні речовини: повідон, кислота лимонна безводна, спирт етиловийбезводний.
Форма випуску. Концентрат для приготування розчину для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Неглікозидні кардіотонічні засоби. Код АТС С01СХ08.
Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. Левосимендан посилює чутливість скорочувальнихбілків до кальцію, зв’язуючись з кардіотропоніном С кальцієво-залежнимспособом. Левосимендан збільшує силу скорочень, але не порушує вентрикулярноїрелаксації. Крім того, левосимендан відкриває АТФ-чутливі калієві канали угладких м’язах судин, таким чином стимулюючи вазодилатацію системних артерій,коронарних артерій та системних вен. Левосимендан є селективним ІІІ-інгібіторомфосфодієстерази in vitro. У пацієнтів з серцевою недостатністю позитивніінотропні та судино-розширювальні ефекти левосимендану призводять до збільшенняскорочувальної сили міокарда та зменшення переднавантаження та постнавантаженнябез побічного впливу на діастолічну функцію. Левосимендан активує “ішемічний”міокард у пацієнтів після коронарної ангіопластики або тромболізу. Левосимендан призводить до залежних від дози збільшень хвилинногооб’єму серця та ударного об’єму серця, залежних від дози знижень тиску вкінцевих легеневих капілярах, середнього артеріального тиску та загального периферичногоопору судин. При рекомендованому діапазоні доз левосимендан має один терапевтичноактивний метаболіт, який викликає геодинамічні ефекти, подібні до тих, що йлевосимендан. Однак ці ефекти тривають від 7 до 9 днів після закінчення24-годинної інфузії левосимендану. Інфузія препарату збільшує коронарний кровотік у пацієнтів, якіодужують після коронарних хірургічних операцій, та поліпшує перфузію міокарда упацієнтів з серцевою недостатністю. Ці переваги досягаються без значногопідвищення споживання кисню міокардом. Лікування левосименданом значно знижуєрівні циркулюючого ендотеліну-1 у пацієнтів з застійною серцевою недостатністю.Це не сприяє підвищенню рівнів катехоламіну в плазмі при рекомендованихшвидкостях інфузії.
Фармакокінетика. Фармакокінетика левосимендану є лінійною у діапазоні терапевтичних доз 0,05–0,2 мкг/кг/хв. РозподілОб’єм розподілу левосимендану (Vss) дорівнює приблизно 0,2л/кг. Левосимендан на 97 –98% зв’язується з білками плазми, головним чином зальбуміном. Зв’язування активного метаболіту (OR-1896) з білком становить 40%. МетаболізмЛевосимендан повністю метаболізується, лише незначні кількостінезміненого парентального препарату виводяться з сечею та фекаліями.Левосимендан метаболізується переважно шляхом кон’югації до циклічних абоN-ацетилуваних цистеїнілгліцинових та цистеїнових кон’югатів. Приблизно 5% дозиметаболізується у кишечнику шляхом відновлення до амінофенілпіридазинону(OR01855), який після реабсорбції метаболізується N-ацетилтрансферазою доактивного метаболіту OR-1896. Концентрації метаболіту OR-1896 дещо вищі в осібз високим рівнем ацетилування порівняно з таким, рівні ацетилування яких нижчі.Але це не має значення для клінічного гемодинамічного ефекту при рекомендованихдозах. ВиведенняКліренс становить приблизно 3,0 мл/хв./кг, а період напіввиведення –приблизно одну годину. 54% дози виводиться з сечею та 44% - з фекаліями. Більшеніж 95% дози виводиться протягом одного тижня. Незначні кількості у виглядінезміненого левосимендану (< 0,05% дози) виводяться з сечею. Циркулюючіметаболіти OR-1855 та OR-1896 повільно утворюються та повільно виводяться.Пікові концентрації метаболітів у плазмі досягаються через 2 дні післяприпинення інфузії левосимендану. Період напіввиведення метаболітів становить75 – 80 годин. Не було досконало досліджено виведення активного метаболітуOR-1896. Потенційні взаємодії передбачити не можна. Особливі групи пацієнтівДіти. Обмежені дані свідчать, що у дітей (віком від 3 місяців до 6років) фармакокінетика левосимендану після разової дози подібна дофармакокінетики у дорослих. У дітей не досліджена фармакокінетика активногометаболіту. Пацієнти з нирковою недостатністюФармакокінетика левосимендану подібна у здорових суб’єктів та усуб’єктів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості. Невизначено впливу гемодіалізу на фармакокінетику левосимендану. Дані профармакокінетику активного метаболіту при нирковій недостатності обмежені. Пацієнти з печінковою недостатністюВиведення левосимендану дещо зменшується у пацієнтів з печінковоюнедостатністю легкого ступеня через цироз печінки. Фармакокінетикалевосимендану при печінковій недостатності середнього та важкого ступенівтяжкості не вивчалася. Фармакокінетика активного метаболіту при печінковійнедостатності не досліджувалася. Популяційний аналіз не виявив впливу віку, етнічного походження абостаті на фармакокінетику левосимендану. Однак цей же аналіз дозволив виявити,що об’єм розподілу та загальний кліренс залежать від маси тіла хворого.
Показання для застосування. Нетривалелікування гострої, декомпенсованої хронічної серцевої недостатності тяжкогоступеня. Симдакс повинен застосовуватися лише як додаткова терапія у тихситуаціях, коли традиційна терапія, наприклад, застосування діуретиків,інгібіторів АПФ та дигіталісу, є недостатньою, і тоді, коли необхіднакардіотонічна підтримка.
Спосіб застосування тадози. Симдакс призначений лише для застосування у спеціалізованих медичнихзакладах. Його можна застосовувати у лікарнях з необхідним обладнанням дляконтролю та оцінки стану пацієнта, де можливе використання кардіотонічнихзасобів. Спосіб застосуванняПеред введенням Симдакс необхідно розвести.Симдакс 2,5 мг/мл, концентрат для приготування розчину для інфузій,призначений лише для разового використання. Як і з усіма парентеральними лікарськими препаратами, перед введеннямслід візуально перевірити розведений розчин на предмет наявності часток тазнебарвлення.Для того, щоб приготувати розчин 0,025 мг/мл, необхідно змішати 5 мл2,5 мг/мл концентрату для приготування розчину для інфузій Симдакс з 500 мл 5%розчину глюкози.Для того, щоб приготувати розчин 0,05 мг/мл, необхідно змішати 10 мл2,5 мг/мл концентрату для розчину для інфузій Симдакс з 500 мл 5% розчинуглюкози.Розчин вводять внутрішньовенно через центральні або периферичні вени. Доза Доза та тривалість лікування повинні визначатися індивідуально згідно зклінічним станом пацієнта та реакцією у відповідь на введення.Необхідно розпочати лікування з “ударної” дози 12 – 24 мкг/кг, якавводиться не менш ніж 10 хвилин. Далі безперервно вводять 0,1 мкг/кг/хв. Ударнадоза 24 мкг/кг призведе до більш сильної гемодинамічної відповіді, але можебути пов’язана з нетривалим збільшенням частоти побічних реакцій. Через 30 – 60хвилин необхідно оцінити реакцію пацієнта у відповідь. Якщо реакція у відповідьвважається надмірною (гіпотензія, тахікардія), швидкість, з якою вводитьсярозчин, можна зменшити до 0,05 мкг/кг/хв. або припинити введення. Якщопочаткова доза добре переноситься, і необхідно посилити гемодинамічний ефект,швидкість введення можна збільшити до 0,2 мкг/кг/хв.Рекомендована тривалість введення для пацієнтів з гостроюдекомпенсованою серцевою недостатністю важкого ступеня становить 24 години.Після припинення введення Симдаксу не спостерігалося жодних ознак розвиткузвикання або феномену зворотного ефекту. Гемодинамічні ефекти зберігаютьсящонайменше 24 години і можуть спостерігатися до 9 днів після припинення24-годинної інфузії.Досвіду повторного введення Симдаксу немає. Досвід супутньоговикористання з іншими інотропними засобами (за винятком дигоксину) обмежений.
Побічна дія.Найчастішими побічними реакціями у клінічних випробуваннях булиголовний біль та гіпотензія. Можливий розвиток екстрасистолії, фібриляціїпередсердь, тахікардії, шлуночкової тахікардії, прискореного серцебиття, ішеміїміокарда. З усіх повідомлених реакцій 83% мали місце під час терапії Симдакс, і17% - після закінчення терапії. Більшість побічних реакцій спостерігалисяпротягом трьох днів після введення. Побічні явища та їх частота наведені у таблиці. Часті (>1/100, <1/10) Порушення з боку крові: зниження гемоглобіну. Метаболічні та дієтологічні розлади: гіпокаліємія. Розлади центральної та перифеичноїї нервової системи: запаморочення. Серцево-судинні розлади: гіпотензія. Міо-, ендо-, перикардіальні та клапанні розлади: ішемія міокарда. Розлади частоти та ритму пульсу: екстрасистоли, фібриляція передсердь, тахікардія, шлуночкова тахікардія. Розлади шлунково-кишкової системи: нудота, блювання. Організм в цілому: головний біль. Нечасті (>1/1000,<1/100) Розлади частоти пульсу та ритму: прискорене серцебиття.
Протипоказання.- Підвищена чутливість до левосимендану або будь-якої з допоміжнихречовин. - Значні механічні перешкоди, які впливають на наповнення шлуночківсерця та/або відтік. - Ниркова недостатність важкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну< 30 мл/хв.).- Печінкова недостатність важкого ступеня тяжкості. - Артеріальна гіпотензія та тахікардія. - Тріпотіння-мерехтіння в анамнезі (Torsades de Pointes). - Вік до 18 років.- Вагітність та лактація.
Передозування. Передозування Симдаксу може викликати гіпотензію та тахікардію. Уклінічних дослідженнях Симдаксу гіпотензія лікувалася вазоконстрикторнимизасобами (наприклад, допаміном для пацієнтів з застійною серцевою недостатністюта адреналіном для пацієнтів після хірургічної операції на серці). Надмірнезниження серцевого тиску може обмежити відповідь на Симдакс і може лікуватисяпарентеральним введенням рідин. Високі дози (0,4 мкг/кг/хв.) та інфузіїпротягом більше 24 годин збільшують частоту пульсу, інколи вони пов’язані зподовженням QT інтервалу. У випадку передозування Симдаксу необхідно проводити тривалий контрольЕКГ, визначення електролітів сироватки та інвазивний гемодинамічний моніторинг.Передозування Симдаксу може призвести до підвищення концентрацій активногометаболіту в плазмі, що в результаті може мати більш виражений та тривалішийвплив на частоту пульсу, що, відповідно, потребує подовження періодуспостереження.
Особливості застосування.Гемодинамічно сприятливі ефекти на хвилинний об’єм серця та тиск укінцевих легеневих капілярах тривають щонайменше 24 години після припинення(24-годинної) інфузії. Точна тривалість всіх гемодинамічних ефектів невизначена. Але вплив на артеріальний тиск загалом триває від 3 до 4 днів, а насерцевий ритм – від 7 до 9 днів. Частково це наслідок присутності активногометаболіту, максимальні концентрації якого в плазмі досягаються через 48 годинпісля припинення інфузії. Неможливо передбачити взаємодію з активнимметаболітом, що може призвести до більш вираженого та тривалішого впливу насерцевий ритм. Рекомендується неінвазивний контроль щонайменше протягом 3 днівпісля припинення інфузії або до клінічної стабілізації пацієнта. Для пацієнтівз нирковою або печінковою недостатністю легкого та помірного ступенів тяжкостірекомендується контроль щонайменше протягом 5 днів. Необхідно з обережністю призначати Симдакс пацієнтам з нирковою абопечінковою недостатністю легкого та помірного ступенів тяжкості. У пацієнтів зпорушеннями функції печінки виведення активного метаболіту не досліджувалося.Дані щодо виведення активного метаболіту у пацієнтів з порушеннями функціїнирок обмежені. Порушення функції печінки або нирок можуть призвести допідвищення концентрацій метаболіту, результатом чого може стати більш вираженийта триваліший вплив на серцевий ритм. Інфузія Симдаксу може призвести до зниження концентрацій калію усироватці крові. Таким чином, необхідно коригувати низькі концентрації калію всироватці перед введенням Симдакс та контролювати калій сироватки під часлікування. Як і у випадку застосування інших лікарських препаратів длялікування серцевої недостатності, інфузії Симдаксу можуть супроводжуватисьзниженням гемоглобіну та гематокриту, тому необхідно бути обережними зпацієнтами, хворими на ішемічну хворобу серця та супутню анемію. Симдакс необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів згіпотензієй, тахікардією або фібриляцією передсердь з швидкою відповіддюшлуночків. Гіповолемія важкого ступеня повинна бути усунена до початку інфузіїлевосимендану. Якщо спостерігаються надмірні зміни показників артеріальноготиску або серцевого ритму, необхідно зменшити швидкість інфузії або припинитиїї.Досвід введення інших інотропних засобів (за винятком дигоксину)одночасно з левосименданом або після інфузії левосимендану обмежений. Такимчином, таке одночасне застосування не рекомендується, а для кожного окремогопацієнта необхідно оцінити перевагу та ризик.Пацієнтам з важким порушенням серцевої функції Симдакс необхідновводити під постійним контролем хвилинного об’єму серця та тиску наповнення.Пацієнти з тривалою шлуночковою тахікардією, нетривалою тахікардією, щоне пов’язана з реперфузією, або небезпечною для життя аритмією до початкувведення Симдаксу повинні лікуватися від аритмії і їх стан має бути стабільним.Симдакс необхідно вводити з обережністю і під пильним моніторингом ЕКГпацієнтам з коронарною ішемією, подовженим QT інтервалом, незалежно відетіології, або у тому випадку, коли препарат вводиться одночасно з лікарськимизасобами, які подовжують QT інтервал.Немає даних про використання Симдакс при наступних порушеннях:рестриктивна кардіоміопатія, гіпертрофічна кардіоміопатія, недостатністьмітрального клапана тяжкого ступеня, аневризма, тампонада серця, інфарктправого шлуночка та аритмії, що потенційно загрожують життю протягом останніхтрьох місяців.Немає досвіду використання Симдакс у дітей та підлітків, які не досягли18 років.Наявний лишеобмежений досвід використання Симдакс у наступних випадках: гостра серцеванедостатність, обумовлена некардіальними причинами, серйозне погіршеннясерцевої функції після хірургічної операції та тяжка серцева недостатність упацієнтів, які очікують пересадки серця. Тому необхідні спеціальні заходибезпеки.Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Враховуючи стан пацієнта, не очікується, що пацієнт буде спроможним керуватитранспортними засобами або механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Повної оцінки виведення активного метаболіту не проводилося. Тому неможна передбачити взаємодії цього метаболіту з іншими препаратами. Не спостерігалося жодних фармакокінетичних взаємодій при дослідженніпопуляції пацієнтів, які приймали дигоксин та Симдакс. Симдакс можна без зниження ефективності вводити пацієнтам, якіприймають бета-блокатори. Супутній прийом ізосорбіду мононітрату та левосимендану здоровимиволонтерами призводив до значного потенціювання ортостатичної гіпотензії. Після одночасного прийому інших нітратів та левосимендану у пацієнтівне було помічено потенціювання зниження артеріального тиску.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від 2 до 8°С (у холодильнику). Незаморожувати. Зберігати у недоступних для дітей місцях.Під час зберігання концентрат моженабути жовтогарячого кольору, але це не означає втрати ефективності, і препаратможна використовувати до вказаної дати терміну придатності, якщо були дотриманіумови зберігання. Термін придатності – 2 роки. Зберігання після розведенняПротягом 24 годин при температурі 25°С препарат хімічно та фізичностабільний.З точки зору мікробіології, препарат необхідно негайно використати.Якщо його не використали одразу, розчин слід зберігати при температурі від 2 до8°С не довше ніж 24 години. Розведення слід проводити в асептичних умовах.Відповідальність за умови та час зберігання розведеного препарату несе медичнийперсонал.
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
(0412) 46 01 50